Напередодні Дня Святого Валентина в галереї "Лавра" видавництво "Маузер" презентувало диск аудіопоезії "Хлопчик — дівчинка". Вірші до нього написали десять поетів.
— Твій сміх — парфум за вушком долі: то ось він тут, то вже немає... Ми зовсім діти, коли голі. Малий, я так тебе кохаю, — декламує 24-річна поетка Юлія Бурковська. — Досі я не думала про родину, аж раптово на мене напало жіноче бажання вийти заміж. Раніше в коханні поводилася як відвідувачка супермаркету. Брала з поличок усе що заманеться і викидала, коли набридало. А зараз хочу великого кохання, хоч у супермаркеті переучьот.
Юлія вішає на сцену велике серце, обклеєне срібною фольгою.
— У мене був роман із поетом Дмитром Лазуткіним, — зізнається. — Познайомилася в Сумах, коли мала років 17. Діма сидів у журі конкурсу "Молоде вино". І я перемогла, бо Дмитро ставив мені високі бали. Коли переїхала в Київ, почав запрошувати на побачення. Шкода, що в нас нічого не вийшло. Тепер, коли бачу Лазуткіна, кажу, що йому час одружуватися.
Бурковська дарує білу троянду 30-річному Лазуткіну. Хоче поцілувати. Дмитро відвертається, а потім усе ж цілуються.
Гостей пригощають вином, кавою і цукерками "стріла". За сценою Лазуткін каже, що крутив романи з усіма поетками, присутніми на вечорі.
— Останнім часом зав"язуються лише короткотривалі стосунки з молоденькими. А вперше закохався в 11 років, дівчина була на три роки старша. Я навіть не наважувався з нею знайомитися. Ходив і зі сторони спостерігав. Виходить якась маніакальна історія, але відтоді я почав писати вірші. А цілувався вперше під верандою в дитсадку. Дівчинці було на рік менше, ніж мені.
Поправляє на грудях червону футболку з великою білою зіркою.
Вона пішла від мене до директора молокозаводу
— Найдовше зустрічався з Бурковською — аж два з половиною роки. Вона пішла від мене до директора молокозаводу. Не повертав і зараз не буду, хоча знаю, що в неї нікого нема. Уже п"ять років живу сам, дівчат додому тільки воджу. Знайомлюся з ними на творчих вечорах, побачення призначаю в пабі "Дакота" на Оболонській набережній. Колись працював там арт-директором.
— Які дівчата подобаються?
— Різні, — крутить у руках свою останню книжку "Бензин". — Коли 30-річчя святкував на Кубі, познайомився з темношкірою дівчиною Юстиною. Це був роман на три дні. Шкода, що на Кубі проблеми з Інтернетом. Загубив із нею зв"язок.
26-річна поетеса Ірина Цілик читає вірші про трагічне кохання і любов до Парижа. Потім сідає в останньому ряду. Її обіймає Артем Чех, 24 роки. Вони зустрічаються три роки.
— Побачив мене на якомусь літературному фестивалі, почав писати електронні листи. Через місяць запропонував поїхати до Львова, — каже Ірина. — Я навіть не знала, як він виглядає. Стою на вокзалі й думаю: не сподобається — вигадаю, що в мене щось болить, і втечу. А коли побачила — вирішила провести з ним один день. А як затягнулося!
— Наша улюблена лавочка — у Львові на вуличці Рибній, — Чех тримає Ірину за руку. — Сиділи там. Я думав, чи поцілувати її, вона — чи поцілую її я. Думали-думали — і не поцілувалися.
3 
1
Коментарі