2007-го у селі Довгалівка Миргородського району Полтавщини 63-річна Ганна Прокопенко створила готельно-ресторанний комплекс "Вечорниці у Ганни Василівни". Торік його перейменували на "Зелений туризм".
— Щоби подивитись українські вечорниці, скуштувати національні страви, до нас тричі з Австрії та Німеччини приїжджали гості. Стояли по 20 машин. Кожна із вагончиком-спальнею, туалетом. Для місцевих це була дивина. Під осінь мають знов приїхати, — розповідає донька власниці Тетяна Прокопенко, 45 років.
Комплекс розташований на березі річки Хорол. У сучасній одноповерховій будівлі є готельні номери, сауна, дров'яна баня, басейн із фільтрацією та підігрівом води, їдальня. Кухня працює цілодобово. Посеред річки на бонах розмістили дощаний пляж. До нього веде дерев'яний місток. Неподалік прив'язані човни й катамаран.
За тином із перелазом сільська хата. Пасуться кози, гуси, бігають кури.
— Ми приїхали вчора з дружиною і двома дітками, — говорить киянин Сергій Середа, 33 роки. — У квітні були в Трускавці. Там нічого не зроблено із часу СРСР. А тут — на рівні турецьких готелів. Кондиціонер, душ, нормальне харчування, свіже повітря, тишина. Що ще треба для відпочинку. Кімната обійшлася у 300 гривень. Плюс гривень 100 — харчування.
Вечоріє. До воріт під'їздить мікроавтобус із туристами. Із нього виходять відпочивальники курорту Миргород. Приїхали на вечорниці. Гостей зустрічають хлібом-сіллю.
— Такого вкусного хлеба еще не ела. Можно, отломлю еще кусочек? — просить Неля Россохацька із російського міста Хабаровськ.
Людей запрошують до будиночка. Долівка встелена скошеною травою. Розповідають, що тут жили шестеро людей, показують сімейні фотографії роду Прокопенків.
— Зараз ми зайдемо у світлицю, де проводять вечорниці. Там є дерев'яне ліжко. Можете потім у нього запросити мене, якщо схочете, — сміється місцевий музика Олександр Купріянов.
У великій кімнаті стоять дерев'яні столи та лави. Гості розсідаються. На кожному столі велика сулія, закоркована качаном. У тарілках борщ із пампушками, сало в маринаді, плов, рибні котлети, вареники на парі зі шкварками, товченики, узвар. Страви підносять під музику, пісні та приказки.
— Росіяни кажуть: "Между первой и второй перерывчик небольшой". А українці говорять: "Щоб між першою та другою куля не пролетіла". Дивлюся, гарні дівчата, притулитися б, та не можу. Жінка поряд. Але скажу: коли став уживати горілочку, то в мене все виросло. Особливо те, що жінки люблять. Бачите, яке пузо виросло. То ж за те, що виросло, — припрошує Олександр.
Грають баян та скрипка. Музиканти співають "Ой на горі два дубки". За столами її підхоплюють.
Усіх охочих одягають у старовинні сорочки, шаровари, смушеві козацькі шапки. Люди виходять на вулицю і під народну музику танцюють. За годину повертаються до світлиці.
— Борщ, конєшно, варять класний, — каже хтось за столом.
— Та ви спробуйте товченики. Справжні м'ясо, гречка, — відповідає сусідка, роздивляючись страву. — По-моєму, обкачані у вівсянці.
Через 4 год. гості сідають в автобус і їдуть.
1 
1
Коментарі