"Маю дочку й сина, — пише Ольга Іванівна з Сумщини. — За дочку я спокійна, а от за сина хвилююся постійно. Ігореві виповнилося 30 років. Досі не жонатий. Закінчив інститут. Зараз у Білорусі працює. Розумний хлопець, але в особистому житті йому не щастить".
Листи коментує столичний біоенергетик Мирослав Олійник. Кладе правицю на фотографію хлопця. Ігор тримає малого племінника.
— Син привезе невістку з-за кордону, — каже біоенергетик. — До кінця року станете бабусею. Не просіть його повернутися додому. Зараз має хорошу роботу. У другому півріччі його підвищать.
"Моїй внучці Вікторії 20 років, — розповідає у листі тернополянка Ганна Іванівна, 62 роки. — Вчиться у Польщі. Майже два роки живе з хлопцем Сашею. Цього року обоє закінчують бакалаврат. Вона планує вступати на магістратуру в цьому ж університеті, він хоче їхати в іншу країну до родичів. Чи будуть вони далі разом? Як складеться життя доньки Світлани? Вона з чоловіком розвелася. Вийшла заміж за австрійця. Це все заради дітей, щоб допомогти грошима. Тепер не знає, як жити далі на чужині. Хоче повернутися додому".
Надсилає паспортне фото доньки і знімок онуки з хлопцем. Дівчина у шкірянці, хлопець у синій спортивній куртці. Олександр має родиму пляму під лівим оком.
— Вікторія і Олександр на деякий час розійдуться, але згодом відновлять стосунки. Житимуть на дві країни. Бачитимуться раз на місяць. Донька залишиться з австрійцем. У гості приїдуть на Великдень.
"Брат одружений, має двох синів і невістку, — пише у листі 43-річна Наталія Миколаївна з Полтавщини. — Цього року на них посипалися проблеми. Наша мати зламала стегно, у брата болить спина. Старший син уже декілька разів розходився з дружиною, менший постійно хворіє. Брат потрапив у ДТП. Збив людину, побив машину. Пройшло небагато часу, як чуже авто розбив його старший син. Гроші треба повертати. Братова дружина поїхала на заробітки в Польщу. Чи повернеться, не знаємо".
— Мати допоможе синові повернути борг за розбите авто. Але додому із заробітків повертатися не планує. Влаштується там на дві роботи, влітку забере до себе молодшого сина. Старший стане батьком за рік. Перестануть сваритися, коли з'їдуть від батьків. Братові не варто ревнувати дружину. Вона йому вірна. Він би і сам давно поїхав за нею, якби не хвора матір. Підстрахуйте його, допоможіть доглядати за лежачою матір'ю.
"Дочка Руслана вийшла заміж сім років тому, — пише 60-річна Марія Михайлівна з Чернігова. — Спочатку жили добре, а тепер одні лайки. Вона не може ніяк завагітніти. Має постійні конфлікти зі свекрухою. Переживаю, чи стане донька мамою. У мене ще є син Саша, якому зараз 37 років. Чекаю, коли він приведе невістку. Чоловік рано помер. Я сама ставила дітей на ноги. Тепер дуже хочу онуків, щоб продовжився наш рід".
— Дочка не може завагітніти, бо багато нервує. Варто почати приймати заспокійливе і відвідати лікаря. Буде мати дівчинку. Але жити під одним дахом зі свекрухою більше не зможе. Син холостякуватиме до 39. Побереться із жінкою, яка від нього завагітніє.
"Я мати трьох дітей, — починає лист 52-річна Надія Степанівна із Житомирщини. — Старшій доньці Тетяні скоро виповниться 30 років. Досі не заміжня. Працювала у Києві. Зараз живе з нами в селі. Прошу її вертатися у столицю і влаштовувати свою долю, а вона не хоче. Характер має складний. Доки сама не вирішить, то нікого не слухатиме. Середульша донька Віта 1990 року народження. Теж у Києві жила. Зараз переїхала до хлопця у сусіднє село. Він на два роки за неї молодший. Любить випити. У нього й батьки в чарку заглядають. Коли вип'є, стає неуправляємий і ревнивий. За три роки їхнього спільного життя донька вже разів 10 переїжджала з речами до нас. Але потім верталася. Менший син служить у київській поліції. Заочно вчиться в міліцейській академії. Чоловік Іван — інвалід третьої групи. Має артроз. П'ять років тому, коли копали картоплю, він викопав якісь яйця. Відтоді має проблеми з ногами".
— На сина чекає підвищення по службі. Донька Тетяна повернеться до столиці восени. Буде сумніватися, чи їхати. Зумійте переконати, але не давіть. Вибір має зробити сама. У Києві вона пережила невдалий роман, який приніс їй багато болю. Вікторія до батьківського дому не повернеться, але і з чоловіком не житиме. Поїде на роботу до столиці, де зустріне іншого. З ним буде щасливою. Теперішній цивільний шлюб приносить їй багато болю. Покине чоловіка, коли почне піднімати руку на неї. Будьте на її боці. Не звинувачуйте й не критикуйте. Чоловік знайшов у землі заговорені яйця. Можуть з'явитися проблеми із хребтом. Із візитом до лікаря не зволікайте.
"Три роки тому в нашому садку повісилася вагітна, — пише Анатолій Дмитрович із Черкащини. — Вона — із сусіднього села. Хлопець кинув, коли дізнався, що при надії. Батьки сварили. Дівчина не витримала, пішла з дому. Я ту яблуню спиляв. Але після самогубства в саду всі дерева перестали родити. Насадив нові. Із 10 саджанців прийнявся один. У сусіда розпускається садок, а в мене на кількох деревах навіть бруньок нема. Зайці обгризли кору. Невже доведеться викорчувати весь сад?"
У конверт вкладає фото, зроблене торік восени. На знімку з двома онучками стоїть у саду. Біоенергетик сканує знімок правицею.
— Дерево, на якому повісилася дівчина, треба викорчувати. Доки пень залишається у землі, фруктові дерева навколо нього не родитимуть.
4 
1
Коментарі