пʼятниця, 28 липня 2017 05:36

"Три роки ставила свічки за упокій, а син додому живий повернувся"

Автор: ВОЛОДИМИР КАЗАНЕВСЬКИЙ
 

"Понад 30 років тримаю образу на колишню подругу, — пише лучанка Анастасія, 49 років. — Ми дружили із п'ятого класу, жили на сусідніх вулицях. Я у 16 років почала зустрічатися із Матвієм. Готувалися до весілля. Але після заручин Олена зізналася мені, що переспала з моїм нареченим, коли я їздила здавати сесію у Рівне. Я покинула Матвія. Вони півроку зустрічалися, потім одружилися. Але прожили разом тільки чотири роки. Я мала трьох чоловіків, але життя не складалося. Недавно зустріла Матвія. Він досі живе сам. Батьки повмирали. Пропонує почати все спочатку. Але пройшло багато часу. Не знаю, чи варто".

Листи коментує київський біо­енергетик Мирослав Олійник. Сканує долонею фото Анастасії. Вона носить окуляри, у вухах — сережки-підвіски.

— Якщо досі маєте почуття до чоловіка, то чому б не спробувати все спочатку. Після кількох побачень зрозумієте, чи хочете продовження. Далі цивільного шлюбу стосунки не підуть. Восени будьте готові поборотися за спадок. Хтось із родичів залишить нерухомість, яка дозволить вам нарешті забути про оренду й придбати власний дах над головою.

"Син пішов в АТО 2014 року, — розповідає у листі житомирянка Олена. — Під час бою зник безвісти. Серед загиблих по ДНК його не знайшли. Родичі просять мене змиритися з утратою, а я божеволію від горя. Не можу молитися за його упокій. А якщо він живий, просто у полоні чи лежить в якомусь госпіталі без тями чи без пам'яті? У мене сусідка так чекала сина з Афгану. Три роки ставила свічки за упокій, а син додому живий повернувся".

Вкладає у конверт фото сина під час складання присяги. Він в армійській формі, тримає в руках автомат.

— Материнське серце не заспокоїться ніколи. Не визнаєте сина покійним, які б компенсації вам не пропонували. Гніваєтеся на невістку та онуків, які змирилися з ­утратою і продовжу­ють жити далі. До кінця року ви отримаєте відповідь на питання, яке вас турбує. Заручіться підтримкою побратимів сина та волонтерів.

"Хочу вийти заміж, але своєї половинки не зустріла, — пише 33-річна Ніна із Полтави. — Мрію про сім'ю і про те, аби нарешті закінчилися негаразди на роботі".

— Хочете заміж, але на побачення не ходите. Чоловіків, які добиваються вашої уваги, ігноруєте. Ваша непідступність лякає обранців. Більше часу присвячуйте собі. Негаразди на роботі тільки поглибляться. Розсилати резюме краще в кінці вересня. Нова робота принесе корисні знайомства. Службовий роман має шанс закінчитися шлюбом.

"Сину Анатолію 43 роки, але він досі не жонатий, — розповідає у листі Ніна Петрівна із Сумської області. — Шкідливих звичок не має, але по життю йому не щастить. Родич позичив у нього велику суму грошей. П'ять років не віддає. Хочу знати, коли він поверне борг і коли вийде заміж моя онука Ілона. Їй зараз 24. Чекаю з нетерпінням правнуків".

Надсилає фото. Син коротко стрижений у сірій футболці. Онука — блондинка. Сидить за столиком у кафе. На столі піца з оливками і келих вина.

— Онука вийде заміж наступного року. Нареченого зустріне на весіллі у подруги. Син холостякуватиме ще рік. Наступного літа зважиться на цивільний шлюб. Гроші родич повертатиме частинами. Син захоче відкрити на них бізнес. Але краще хай вкладе у ремонт. Власна справа принесе збитки. Заробити вдасться на фермерстві.

"Донька після університету вирішила відкрити власну справу, — розповідає у листі Лідія Микитівна із Полтавщини. — Вона зустріла жінку, трохи старшу за віком. Та втерлася у довіру. Відібрала у доньки бізнес і повісила на неї кредити. Не знаємо, як знайти вихід. Чи не заберуть банки наші оселі, доки ми шукатимемо гроші, аби роздати борги? З чоловіком донька розлучилася. Хоче створити нову сім'ю. З іншими чоловіками знайомиться часто, але стосунки тривають недовго. Перший її чоловік усе ще надіється, що вони зійдуться, але Наталія не хоче".

Біоенергетик запалює свічку, кладе на фото долоню. На знімку Наталія рудоволоса, у сонцезахисних окулярах. Губи підведені рожевою помадою.

— Шахрайка скоро дасть знати про себе і допоможе виплатити частину боргів. Без допомоги Наталії її бізнес розвалиться. Не беріть кредити, аби виплатити старі. Виставте на продаж нерухомість у селі. Це допоможе перекрити всі борги одразу. До першого чоловіка донька не повернеться. Шукає сильного партнера, на якого можна покластися за будь-яких обставин. Вийде заміж до кінця наступного року. З новим чоловіком ризикне відкрити власну справу.

Зараз ви читаєте новину «"Три роки ставила свічки за упокій, а син додому живий повернувся"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути