Тетяна Султанов, 52 роки, у Луцьку проїздом. Із Німеччини вона приїхала на Волинь до двоюрідної сестри Марії. Далі вирушила у Новоросійськ до дочки, потім — у Ташкент. Найбільше родичів жінка має в Узбекистані.

Зустрічаємося в оселі Кривцунів. Тетяна приїхала пізно ввечері, чепуриться в іншій кімнаті.

— Таня у нас така пава, — шепче про своячку Василь Кривцун, 49 років. — Але на мопеді ганяє, як заправська.

За десять хвилин німкеня виходить. На її стегнах — зелена хустка з намистинами. На лівому зап"ястку багато тоненьких браслетів. Питаємо, скільки їх.

— О, пять и ноль! — жінка перебирає п"ятдесят браслетів, показує розчепірені пальці долоні й "нулик". — Индийское! Я в Ташкенте индийские фильмы любила, училась танцевать, головой туда-сюда.

Тетяна сідає на тахту, усміхається і водить головою паралельно до плечей.

— До хореографічного училища мене не віддали, — бідкається. — А я балериною хотіла стати, танцювала із сестрою під арію варязького гостя. У мами була така затерта платівка.

Мати Тетяни — Олександра, 82 роки, працювала вчителькою у Ташкенті.

— Усі хотіли, щоб вона вчила їхніх дітей, — зітхає жінка. — Але до Дня вчителя її не нагороджували, бо була німкою. На нашому паркані малювали свастики, на мене казали "фашистка", камінням кидали у спину. Я не злюбила Узбекистан, поїхала вчитися до Новосибірська.

Залишила йому доньку й поїхала в Ташкент до мами

Після інституту Тетяна одружилася з інженером Євгеном Шадріним, народила доньку. Працювала програмістом у Новосибірську. У 28 років записалася в гурток народних танців. Доньку залишала на няню.

— Чоловікові набридло, що я весь час на танцях. Ми розлучилися. Я залишила йому Наташу і поїхала в Ташкент до мами, — продовжує Султанов. — Там не любили росіян. Говорили, щоб змінила російське прізвище чоловіка на узбецьке. Я повернула своє дівоче прізвище Султанов. Але все одно не змогла там жити. Можна було продати дім у Ташкенті й купити ванну кімнату в Новосибірську. Вирішили з матір"ю їхати до Німеччини.

Улітку 1996-го мати й донька Султанов оселилися в містечку Кемнітц, у колишній НДР.

— У мої "за сорок" мене взяли програмісткою в одну фірму. Я не хотіла паразитувати і жити з однієї соціальної допомоги. Їжджу по всій Німеччині, працюю з поважними клієнтами — з "Фольксваґеном", наприклад. Сіла на мопед. Постійно мешкаю в готелях, танцюю там, — пояснює Тетяна.

Торік жінка гостювала у доньки. На вокзалі у Новосибірську придбала за 70 руб. (близько 13 грн) касету "Ускоренный курс танца живота". Удома зрозуміла, що то неякісна піратська копія. У Німеччині замовила через Інтернет інші касети з танцями.

— Приїжджаю до готелю, вмикаю музику й танцюю. Мама мене хвалить, але каже, щоб одягала плаття із сіткою, бо живіт висить!

Мамі п"ять років тому прооперували рак кишечника, — продовжує. — Не встигла одужати, як отримала інсульт. А цього літа вже мотикою на городі махала! Їй уже стільки років, у неї діабет, хвороба Паркінсона, — вигукує Тетяна, брязкаючи браслетами.

— Бачили Олександру на відео, — погоджується Марія Кривцун, 51 рік. — Ого-го ще тітка!

— То в нас сімейне, — сміється Тетяна. — Моя друга тітка Грета в свої сімдесят закинула ногу за голову, бо вчила "чудеса йоги". До речі, теж рак мала. Я вперше затанцювала на її день народження. Організували тоді вечірку з ферганськими танцями, віршами Омара Хайяма, піснями про Ташкент.

Розпитую Тетяну Султанов про Німеччину. Вона замислюється, перебирає намистини з хустки.

— Працедавці там хороші. Я довго хворіла. Коли вийшла на роботу, попросила, щоб мене самі звільнили. Боялася втратити соціальну допомогу. А вони пішли назустріч:  пообіцяли полегшити працю, щоб я не їздила, сиділа вдома. І це при суцільному безробітті! — вигукує. — А прості німці ставляться по-різному. Ось чемпіонат світу з футболу був, грали Німеччина й Португалія. Мене запитали, за кого вболіваю? Відповідаю, що за Німеччину, я ж не з Португалії. Вони здивувалися: "Але ж ти не з Німеччини".

Мені до пенсії ще 15 років (зараз у Німеччині жінки виходять на пенсію у 65 років. Але обговорюється законопроект, згідно з яким німкені ставатимуть пенсіонерками на два роки пізніше. — "ГПУ"). Буду танцювати, — Тетяна піднімається з крісла і водить стегном, брязкаючи намистом. — Ось, як можу! Це називається "арабський ключ".

1954, 2 липня — Тетяна Султанов народилася в Ташкенті (Узбекистан)
1976 — закінчила Новосибірський технічний інститут (Росія), почала працювати програмістом, вийшла заміж за Євгена Шадріна
1978 — народила доньку Наталію
1984 — відвідує гурток народного танцю у Новосибірську
1985 — розлучилася з чоловіком, виїхала в Ташкент до матері, донька залишилася у Новосибірську
1996 — Тетяна з мамою Олександрою виїхали в місто Кемнітц (Німеччина)
2001 — Олександрі Султанов зробили операцію на кишечнику
2005 — Тетяна почала займатися арабськими танцями

×