Венесуелець Амадор Хосе Лопес Родріґес, 24 роки, із дружиною — 24-річною українкою Світланою — керує шоу-балетом "Румберос". У столиці подружжя орендує двокімнатну квартиру в Голосіївському районі.
До київського ліцею N38, де пара навчає латиноамериканських танців, Світлана та Амадор приїздять на зеленій "мазді". Сідаємо за круглий столик. В Амадора на штанях та шиї металеві ланцюги, у вусі — срібна сережка. Волосся кучеряве, пофарбоване в русявий колір. При корені — чорне.
Зізнається, що любить усілякі брязкальця.
— У мене є друг, який проколює язики, — розповідає. — Увечері після роботи випили пива, розслабились, і я сказав, що хочу зробити пірсинг. Наступного дня зранку — дзвінок у двері. Відкриваю — а там він. Я кричав, що передумав, що не дамся. Але Свєта всадила мене на диван, скрутила руки і наказала: "Відкривай рота і терпи". Довелось змиритися.
Каже, після пірсингу язик болів два дні.
— Не міг нічого їсти і говорити було важко. Свєта на другий день теж проколола язик. Голодували разом.
У Венесуелі Амадор жив до 17 років. Там займався танцями та фехтуванням. Навіть вигравав професійні чемпіонати з фехтування в Єгипті, Австрії та Австралії. Якось його тренер Роберто познайомився з фехтувальниками з України. Вони запросили венесуельців у Київ.
Каже, що вперше прилетів до Києва у 15 років.
— Нас було 15 фехтувальників і тренер. Зняли трикімнатну квартиру на Солом"янці. Спали по троє на ліжках, а дехто й на підлозі. Варили собі каші та спагетті. Тренувались по 7—8 годин.
Згодом вирішив вступити до Київського інституту фізкультури.
— Вдалося з першого разу. Навіть нарахували стипендію і виділили місце в гуртожитку.
Питаю, як познайомилися. Амадор сміється, дістає з кишені джинсів пачку цигарок "слім лайт".
— Коли я вперше побачила Амадорчика, злякалась, — згадує Світлана. — Я тоді навчалась на хореографа в інституті культури. Він прийшов у танцзал. Весь кудлатий, бородатий, волосся до пояса, заплетене в кіски. Залишив свій телефон. Ми всі вирішили, що дзвонити не будемо.
Світлана каже, що зателефонувала через тиждень — із цікавості.
— Зустрілися в кафе, попили кави. Наступного дня я вже танцювала з ним. У східному танку я була єгипетською царицею, а Амадорчик — моїм рабом. Був такий пристрасний, що ми поцілувались.
Мама її вибір не схвалювала.
— Але коли дізналась, що Амадор подарував золоту обручку з бриліком і що ми подали заяву в загс, змирилась.
У Венесуелі в Амадора залишились мама Марія, батько Амадор та 18-річний брат Уґо. Мати працює директором школи, батько — педіатр.
— А брат — тунеядець, — каже Амадор. — Не хоче вчитись, співає та бренькає на гітарі. Мама вперше побачила Світлану, коли приїхала на весілля. Я дуже запальний, заводжусь із півоберта. Мама це знає, тому сказала: "Якщо дізнаюсь, що кричиш на неї, приїду з тобою розбиратись". Мама може посуд потрощити або заматюкатись.
— Свекруха привезла мені золоте кольє з бриліками, — хвалиться Світлана. — Це їхня сімейна реліквія, його носила ще Амадорова бабуля.
На весіллі дружкою була її подруга Світлана, а в Амадора — брат Уґо.
— Святкували в нічному клубі за венесуельським звичаєм. Венесуельський весільний торт Амадор замовив на київській кондитерській фабриці. Він був півметровий, прикрашений барвистими стрічками — один кінець схований у торті, інший звисав. Незаміжні дівчата мали одночасно смикнути за стрічки. Боялися, що торт розвалиться. Моя подруга Свєта витягла стрічку з квіткою на кінці, в інших стрічки були без нічого. Амадор сказав, що Свєта вийде заміж наступною. Так і сталося.
1983, 3 лютого — Амадор Хосе Лопес Родріґес народився в місті Болівер (Венесуела)
1998, 3 лютого — приїхав в Україну з тренером із фехтування
2000 — вступив до Київського інституту фізкультури, фах — спортивний лікар
2001 — познайомився зі студенткою інституту культури Світланою Шпильовою
2002 — створив у Києві шоу-балет "Румберос"
2004 — одружився зі Світланою, разом викладають у Києві латиноамериканські танці
1 
1
Коментарі