Середа, 13 серпня 2008 15:15

Сурогатній матері Людмилі Конончук залишили дитину

Автор: фото: Аліна СТРИЖАК
  Харків’янин Сергій Гапчук покинув цивільну дружину Людмилу Конончук (на фото), коли вона була на другому місяці сурогатної вагітності
Харків’янин Сергій Гапчук покинув цивільну дружину Людмилу Конончук (на фото), коли вона була на другому місяці сурогатної вагітності

34-річна Людмила Конончук — сурогатна мати. Зустрічаємося з нею біля харківського кінотеатру "Росія". Повновида блондинка з білими бровами та віями прийшла в стоптаних босоніжках. Майка акуратно підлатана в кількох місцях.

— Ходімо у скверик, — нервово оглядається. Коли сідаємо на лавку, дістає з сумочки пачку "мальборо". Закурює. — Говоритиму лише за гроші.

Довго розглядає на сонці 200-гривневу купюру.

— Я вже давала інтерв"ю для якогось ізраїльського каналу, — говорить російською. — Сто доларів заплатили. В Україні фейсом світити не хочу. А то зразу жди в гості податкову, ментів.

Людмила — корінна харків"янка. Училася на кухаря-кондитера, працювала в кафе. Нині влаштувалася в одній зі шкіл. Після смерті батьків отримала в спадок трикімнатну квартиру в центрі міста. Продала її. Гроші поділила навпіл із сестрою Ганною.

— Анька купила однокімнатку, — вдихає дим. — А я тоді зійшлася зі своїм Сірьожкою. Отакий мужик! Сантехнік. Розумний, холєра, Чехова цитував. Я на нього молилася. Знімали квартиру на Салтовці (район Харкова. — "ГПУ"). Сєрий платив. А на мої гроші жили. Коли завагітніла Наташкою, поставила його перед фактом: ідем у ЗАГС. Він узяв пластикову дощечку для хліба й мені об голову — тррах! Так побив, що я два дні на роботу не ходила. Наташка родилася трохи того, — крутить пальцем біля скроні. — Коли завагітніла Антошкою, про шлюб уже й не згадувала.

Розповідає, що заробляли мало, а дітей потрібно було вчити.

— 2005-го в газеті знайшла оголошення "Робота для сурогатної матері". Тоді багато про це писали, репортажі показували. Подумала: а чого б і ні? Я своїх двох родила — як вилила. Мене запросили на співбесіду в будинку на Барабашово, — мне недопалок. — Такий гадюшничок: одна кімната й коридор. Менеджер Світлана пояснила, що одна німецька пара не може мати дитину, але дуже хоче. Обіцяє двокімнатну квартиру. Я підмахнула документи не дивлячись, — плаче жінка. — Дура була. Чоловік казав, що сурогатна матір гірша проститутки. Кілька місяців збирала довідки, що не психована, не туберкульозна й без венеричних хвороб.

Замовники прилетіли з Мюнхена.

— Їм було років по 40, — згадує. — Йоханн — високий, плечистий. Видно, що кобельок. А Мері — ну така кікімора, хай Бог милує! Губи тонкі, як у змії. Привезли з собою 20-річну дівчину Лізхен. Мері називала її сестрою.

Людмилу й Мері поклали до харківської приватної клініки.

Я тоді зійшлася із Сірьожкою. Отакий мужик! Сантехнік

— Лежали в одній палаті. Йоханн приносив фрукти, німецький шоколад і квіти. Потім мені зробили оплодотворєніє за хвилин 15, під наркозом. Мері та Йоганн винайняли для мене квартиру й полетіли додому. Я відправила дітей до сестри. Лізхен жила зі мною. Називала її Лізкою. Така куріца була: ходить за мною по п"ятах і все записує. Навіть на УЗІ разом ходили. Лікар мені нічого не каже, усе їй. Якось Лізхен застукала, що я курю в туалеті. Кривилася, коли Сірьожка приходив. Казала: "Берьеменной женщине нужен покой", — імітує німецький акцент. — Якось ми з чоловіком не втрималися. Зачинилися в кімнаті, доки вона вийшла. Ну, й того... — плескає долонею по кулаку. — Я тоді на другому місяці була. Коли Сірьожа одягався, Лізка забарабанила кулаками в двері. Шварготіла щось німецькою. Матюкалася, мабуть. Через кілька днів прилетіла Мері з Йоханном. Сказала, що на медикаменти та пологи пішло три тисячі доларів. Ще три заплатили агентству. Якщо я зірву пологи, то до кінця життя не відкуплюся. Більше я Серьожу до себе не підпускала. А потім подружка мені сказала, що в нього коханка є. Сєрий ні разу не прийшов, навіть у роддом.

Людмила народила близнюків. Перший хлопчик здоровий, другий — із вадою серця.

— Із пологового привезли прямо в контору. Мері трясла документами, які я підписала перед пологами. Лізка перекладала. Казала, що я в усьому винна, бо не виконала умови контракту — курила й трах..ся. Сказали, що здорову дитину беруть, а другу в дім маляти можу здати. Дали мені ключі й документи від квартири. Всунули маля в руки й втекли. А я що, звір? Глянула — очі голубі, як у Сірьожі. Везла його додому в тролейбусі. Ридала на весь вагон. А потім оклемалася. Квартира нова, 54 квадратних метра. Сусіди непитущі. Я б за все життя на таке добро не назбирала.

Сина назвала Сергієм, по батькові записала Сергійовичем. Дитині у вересні виповниться 2 роки.

— У вісім місяців перше слово сказав "паль" — упав тобто, — пишається.

Каже, що чоловіків мала багато:

— Грітися гріються, але ніхто не прижився. Троє дітей нікому не треба.

1974, 3 лютого — Людмила Конончук народилася в Харкові в родині вчителів-філологів
1994 — почала жити в цивільному шлюбі із сантехніком Сергієм Гапчуком
1997 — народила доньку Наталю
1999 — з"явився на світ син Антон
2005 — погодилася стати сурогатною матір"ю
2006 — розійшлася з чоловіком, 25 вересня — народила хлопчиків-близнюків. Сина Сергія залишила собі

Зараз ви читаєте новину «Сурогатній матері Людмилі Конончук залишили дитину». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода