Понеділок, 21 січня 2008 14:19

Сторічна Олена Карпенко виховала дітей без чоловіка

Автор: фото: Наталія ПАВЛЕНКО
  Столітня Олена Карпенко з села Велика Каратуль Переяслав-Хмельницького району Київщини думає, що їй лише 90 років. Її доглядає донька Софія Опанасенко
Столітня Олена Карпенко з села Велика Каратуль Переяслав-Хмельницького району Київщини думає, що їй лише 90 років. Її доглядає донька Софія Опанасенко

1 січня Олені Карпенко із села Велика Каратуль на Київщині виповнилося 100 років. Худа й маленька іменинниця лежить на ліжку. Вона в полотняній, вишитій у полах сорочці, новій кофті та спідниці. Донька Софія Опанасенко, 65 років, допомагає їй сісти, підкладаючи під спину подушку.

— Знаєте, скільки вам років? — запитує в матері.

— 90, — шепче жінка беззубим ротом.

— Сто, — сміючись виправляє донька.

Літня жінка живе з нею, найменшою онукою Валею, 32 роки, її чоловіком Олександром, 37 років, та двома правнучками — Ірою, 12 років і 5-річною Оленою.

— Зять спить після нічної зміни. А дочка на утренік в садік побіла, — розповідає Софія Опанасенко.

— Не хочу й одного дня більше жить, немає здоров"я. У животі болить, — скаржиться іменинниця.

— Вони всіх познають, все добірають. Тільки нема сили говорить, — зітхає донька, сідаючи біля матері. — У десять год мама осталася сиротою. Їх восьмеро було в сім"ї: удівець із шістьма дітьми оженився на жінці з донькою і прижили оце восьму, — поправляє на матері хустку. — Вона одна з усіх зосталася. Багато під голод умерли.

Додає, що мати — неписьменна.

— І не розпишуться самі. Ногою в школі не були. 10 год — по наймах, у хазяїв скот пасли. Батько мій Микола їх посватав, хату купили. Він на все село кравець був. У 1944-му на войні погиб, прийшла похоронка. Не знаю, який він і на масть. Єдина фотографія є, — показує портрет чоловіка у військовій формі над вікном. — Мама більше заміж не виходили.

Їдять вони ловко: і супок, і борщик, і катлєтку

Старша сестра Софії Опанасенко — Галина працює вчителькою в Тетіївському районі. Їй 72.

— Двох синів мала, один помер у 38 год. А я — в колгоспі всю жизнь, 42 годи стажу, — продовжує господиня. — Продали мене в колгосп за теля. У 14 год пішла на норкову звіроферму. Гроші платили, можна б і до пенсії працювати. Але в нас корівка дома була й теля. Не було його куди здать, а зимувать треба. Голова колгоспу сказав матері: "Як прийде дівчина в колгосп телят порать, ваше теля теж приймемо". Мусила йти в колгосп.

Олена Карпенко просить, щоб донька поклала її.

— Після войни вони все на полі: удень сапають, жнивують, — поправляє матері кофту. — А на ніч ходили до машини — мужиків не було. Ми з сестрою сидимо під хатою, ждемо, як мати прийде. Коли в час, а коли і в два. Бідували дуже, без батька росли. Годів два тому мама ходили ще по городу з сапкою. І до свиней заглянуть, знали, скільки курей є.

— Я б і зараз сапать пішла, — озивається старожилка.

— Лежіть, куди вже вам, — поблажливо каже Софія Миколаївна. — Ноги її не носять, — подивіться, які худюсінькі. Ніде не впала, а всі у синцях. Зносився організм. Але їдять вони ловко: і супок, і борщик, і катлєтку. А лежача, мо" з місяць чи півтора. Літом ще виходили з табуреточкою у двір, під вишнею сиділи.

Донька показує фотографію матері 15-тирічної давнини. На ній — повновида, статна літня жінка із круглима плечима.

Каже, що мати ніде з села не виїжджала майже 50 років.

— У Київ зроду не їздили. У райцентрі мати не були відтоді, як я 1960-го закінчила школу й привела приймака Івана. 32 годи ми з ним прожили — умер від бронхіальної астми. Прямо з роботи забрала "швидка", він був комбайнером. А в магазин мати не виходили років 40. Її пенсією — 615 гривнями — розпоряджаюся я.

Забігає білява правнучка Оленка. Тримає новорічний подарунок. Простягає прабабі цукерку.

— Ніхто їх зроду не обідив, — говорить Софія Опанасенко. — А зараз уже за малу дитину: сидять, лежать. Недавно ще на піч лазили, трималися за вірьовку, — показує мотузку, що звисає з черені до припічка.

1908, 1 січня — Олена Іванівна Стеценко народилася у с. Велика Каратуль Переяслав-Хмельницького р-ну Київщини
1918 — осиротіла
1934 — вийшла заміж за кравця Миколу Карпенка
1935 — народилася донька Галя; за 7 років — Софія
1944 — на фронті загинув чоловік
із 1960 — не виїжджала з села; має 14 правнуків

Зараз ви читаєте новину «Сторічна Олена Карпенко виховала дітей без чоловіка». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода