Незрячий священик із Прикарпаття 66-річний Ігор Іванів пішки дійшов до Єрусалима. Паломництво почав 4 грудня з міста Болехів Івано-Франківської області, де відправляє служби в українській греко-католицькій церкві.
— Хотів дійти до святої землі на католицьке Різдво, — розповідає отець Ігор. — Добрався до Одеси, аж виявилося, що кораблі взимку не ходять. Довелося просити прихожан з одеських церков дати хто скільки може. Назбирали п"ять тисяч гривень. Цього вистачило на квитки на літак в один бік. Назад нас відправили одновірці.
З отцем Ігорем подорожує прихожанин 25-річний Андрій Калюжний. Веде сліпого під руку.
Священик із поводирем вирушили в дорогу з кількома гривнями в кишені.
— Більшість дороги йшли пішки. Бувало, що водії самі зупинялися і пропонували підвезти. Раз біля Чернівців зупиняється чоловік на джипі "порш". Пообіцяв підвезти, куди захочемо. Я кажу, що в нас місія — пішки ходити. Він дав грошей і попросив за нього помолитися. Люди, яких зустрічали в дорозі, свої прохання мені в зошит записували.
Показує товстий зошит. У ньому різними почерками написані молитви і прохання.
— Тут майже тисяча записів, — гортає листки Андрій. — Люди просять про здоров"я своє і рідних. Хтось достатку хоче. Пані Оксана з Тернополя написала молитву за Україну і спокійні президентські вибори. Сто записок я в Стіні плачу лишив. Майже 10 фотографій хворих діток возив із собою, прикладав їх до каменя в храмі Гроба Господнього, щоб зцілилися.
Священик спирається на посох, який має наконечник у вигляді хреста.
— Цим хрестом я благословляю тих, хто мені допомагає. Коли добралися до Єрусалима, ніхто з таксистів не хотів нас підвозити через цей посох. Вони не люблять православних i хрест. Через це в Ізраїльському аеропорту мали проблеми. Наші речі перевіряли три години, їхні равини проходили без перевірок. Потім наш багаж ледь не викинули. Ми поклали його біля сидінь і відійшли на хвилинку. Повернулися, а сумок нема. Охоронець нам сказав, що пакет без нагляду вважається бомбою.
Охоронець сказав, що пакет без нагляду вважається бомбою
Після паломництва до Єрусалима отця Ігоря запросили до Москви. Там робитимуть операцію з відновлення зору.
— Я був геологом, шукав нафту на Уралі. Потім повернувся в Україну, став священиком. І тут мене збила машина, — розказує. — Після того зір почав падати. Одного ранку прокинувся і нічого не побачив. Але службу в церкві не кинув. Місцеві таксисти мене жаліють, підвозили, куди треба. Після того в них аварій менше, а клієнтів більше стає.
Поляки не повірили паломникам
Позаторік отець Ігор ішов пішки до французького міста Лурд, де було явлення Богородиці. У дорогу грошей не брав, зупинявся на ніч у випадкових людей.
— Якось постукали до будинку в селі неподалік Варшави. Сказали польською, що йдемо з України до святих місць, — розповідає. — Нам навіть двері не відкрили. Кричать: "Забирайтеся звідси. Хіба зараз бувають паломники, які пішки ходять?". Ми пішли до місцевої церкви. Там нас приютили і нагодували. Священик пояснив, що у Польщі люди майже не ходять у паломництва.
7 
1
Коментарі