41-річна Неля Гудим із села Хухра Охтирського району Сумської області 13 липня поховала 21-річного сина Сергія. Хлопець на моторолері врізався в дерево. Це сталося там, де 20 років тому розбився його батько.

— Чоловік Нелі Сергій загинув через двадцять днів після їхнього весілля, — розповідає 41-річна двоюрідна сестра Нелі Раїса Гудим. Вона працює вихователькою в дитсадку. — Неля була на шостому тижні вагітності. Дуже любила Сергія, тому назвала сина на його честь.

Лямка на хвіртці Гудимів не піддається.

— Мабуть, Неля до сина на кладовище поїхала, — припускає 25-річна сусідка Катерина Невдачина. — Щодня з доньками навідує могилу. А так із дому майже не виходить.

На гучний гавкіт сенбернара з двоповерхового будинку визирає худорлява жінка в чорній хустці. Це Неля Гудим. Про загибель сина  розповідати не хоче, плаче.

— Серьожа поступив в Університет цивільного захисту на пожежника. Загинув, як тільки влаштувався начальником караулу в Охтирську рятувальну службу, — розповідає 17-річна Марина, одна з двох доньок-близнючок Нелі Гудим.

Неля була на шостому тижні вагітності

Перший чоловік Нелі Миколаївни Сергій Заєць розбився на мотоциклі 27 вересня 1985-го. Їхав після суботника з друзями на футбол. Двоє його пасажирів лишилися живі. За три роки жінка  одружилася з односельцем Миколою Гудимом, який давно був закоханий у неї. Він Сергія змалку виховував як рідного сина.

— Серьожа їздив із батьком і на рибалку, й на полювання, — згадує Марина. — Мої одногрупниці, коли дивилися фото, дивувалися, що наш тато йому нерідний. Вони лише за кольором очей відрізнялися.

Микола Гудим — будівельник, споруджує котеджі. Зараз — у Маріуполі Запорізької області, на вахті. Неля Миколаївна десять років продає одяг на базарі в райцентрі Охтирка на Сумщині. Щосуботи їздить по товар до Одеси. Раніше працювала радіомонтажницею на заводі "Нафтопроммаш". Потім телятницею в колгоспі. Але каже, там платили 50 крб на місяць. Тож вона зайнялася торгівлею.

— Знайомі вважають нас зажиточними, приходять позичати гроші. Та все зароблене ми витрачали на дітей, — розповідає жінка.

До хати заходить сусідка з трилітровою банкою молока. Неля Миколаївна забирає її і ставить до холодильника.

— У нас Серьожа дуже молоко любив. Без нього тепер багато пропадає. Було, прийде до мене на базар і починає обціловувати. Продавці дивуються. А я: "Ну, такий він у мене!".

— Як брат десь затримувався, мама сідала в машину й шукала його по селу, — розповідає Ірина. — Боялася, аби нічого з ним не сталося.

12 липня Сергій сидів із друзями в кафе. Сестри пішли додому раніше. Хлопець попросив у товариша покататися на скутері.

— Десь о другій ночі я буджу Маринку: "А Серьожа де?". "Та на моторолері по селу гасає". У мене аж серце тьохнуло. Пішли з Ірою його шукати, — мати починає плакати. Донька приносить їй у чашці заспокійливе. Неля Миколаївна випиває і продовжує. — Він розбився біля двору Середів. Там, де колись його батько.

Каже, що син загинув на Петра й Павла.

— Його батько — Сергій Петрович, а покійний дід — Петро Павлович. Я після похорону пішла до них на цвинтар і сварю: "Навіщо ж ви синочка до себе забрали?".

Біля одного з дворів у Хухрі з дерев"яним дрючком у руках сидить 78-річна пенсіонерка Любов Кодинець.

— Не можна дітей іменами мертвих родичів називати! — повчає бабця.

1965, 13 грудня — Неля Миколаївна народилася в с. Хухра Охтирського району на Сумщині
1984 — вивчилася на електромонтера у Ворожбянському ПТУ; десять років працювала радіомонтажницею на заводі "Нафтопроммаш"
1985, 7 вересня — вийшла заміж за Сергія Зайця; за двадцять днів чоловік розбився на мотоциклі
1986 — з"явився на світ їхній син Сергій
1988 — вийшла заміж за Миколу Гудима
1990 — народила близнючок Ірину й Марину
з 1997 — торгує одягом на ринку в райцентрі Охтирка на Сумщині
2007, 12 липня — син Сергій розбився на мотоциклі

×