"Сексом могли по три місяці не займатися"

 

— 2015-й почав із нового листа. Нас із Жанною розлучили за два дні до Нового року, — каже львів'янин Назар Яворський, 36 років.

Із дружиною 32-річною Жанною жив у шлюбі шість років.

— Познайомилися в інтернеті, — розповідає Назар. — Вона перша мене в друзі додала в соцмережі. Через два місяці поїхав до неї в Донецьк. Кому така могла не сподобатися? Блондинка, 1,7 метра росту, і фігурка, як у моделі. За чотири місяці я їй освідчився. Зробили два весілля: одне в Донецьку, друге — у Львові.

— Перші півтора року жили душа в душу. У мене своя квартира. Вона у Львові влаштувалася на роботу в перукарню. Зробили ремонт, почали на машину гроші відкладати. Вона не хотіла говорити українською, а я не тиснув. Ми одне одного добре розуміли, вирішили, що діти в нас будуть двомовні. Коли зайшла мова про поповнення, обрадувався. Мені тоді вже 32 було.

— Але Жанна довго не могла завагітніти.  Їздила на лікування в Німеччину, двічі пробували штучне запліднення. Все даремно. Грошей пішло багато, а батьками ми не стали. Я пропонував усиновити дитину, але теща виступала проти. Намовила Жанну лікуватися далі. Сексом могли по три місяці не займатися, бо їй врачі не дозволяли. Потім завагітніла, але щось пішло не так. На третьому місяці — викидиш. Удома постійно скандали. Знову вагітна, поклали на збереження, але на 20-му тижні кровотеча відкрилася і дитинку втратили.

— Нам обом було важко, — згадує Назар. — Підтримував її, як міг. Літом забрали до себе тещу з Донецька. Я був проти, бо знав, що з нею не зживемося. Але лишати її там під обстрілами не міг. Вона у всьому нас повчала, всюди носа сунула.

— Додому вертатися ввечері не хотілося. Почав затримуватися на роботі. То­ді мама Жанни почала мене в зрадах ­пі­до­зрювати. Найняла детектива, аби доньці довести, що в мене є коханка. Настро­їла Жанну проти мене. Одного вечора повертаюся, а на столі записка: "Я от тебя ухожу. Подала на развод". Забрала з дому 4 тисячі доларів і 6 тисяч гривень. Я навіть не став їй дзвонити. В душі обрадувався, бо вона зробила цей важкий вибір за нас обох. Уже через тиждень почала надзвонювати, просити зустрічі, думала, що я побіжу миритися. А я чекав 29 грудня. Пішов у загс і зібрав пацанів святкувати. Відкрили пляшку канадського віскі, що я тримав три роки. Друзі замовили стриптизерку. Потім ще в клубі до ранку гуляли. В січні почав зустрічатися з Вірою із Дрогобича.

— Тепер усім західнякам кажу: не варто брати дружину зі сходу, бо ми різні, — каже Назар. — Почнемо з того, що мій дід був в УПА, а Жаннин — воював у радянській ­армії.

×