"Три роки минуло, як донька Вікторія побралася з чоловіком, але досі не мають дітей, — пише хмельничанка Ірина Анатоліївна, 45 років. — Їй зробили операцію на яєчнику. Все пройшло добре. Лікарі кажуть, вона має всі шанси стати мамою".
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Сканує долонею весільне фото Вікторії. Вона в білій сукні на бретельках, із діадемою на голові.
Жінці, яка хоче стати матір'ю, треба дев'ять вівторків підряд молитися до святої Марти в один і той самий час. Завагітніти доньці вдасться до кінця року. Для цього пройде ще кілька додаткових обстежень. Буде підозра на позаматкову вагітність. Виношуватиме плід важко. Доведеться лежати на збереженні. Пологи розпочнуться передчасно. Та онука народиться здоровою. За два роки після цього Вікторія завагітніє хлопчиком.
"Уперше син женився 1997 року, — пише Володимир Олексійович із Сумщини. — Пожили півроку. Нічого не сказавши, невістка поїхала до батьків. Хоча вони ніколи не скандалили й жили у злагоді. Син відправився слідом за нею в інше місто. Але там у них не склалося. Повернувся у Суми, став випивати. За деякий час женився вдруге. Та пити продовжує. Ми залишили їм квартиру. Самі переїхали жити в село. Син лікувався у нарколога. Його сім'я розпалася. Деякий час не пив, узявся за голову. Тепер живе сам. Знову сидить на стакані. Поміняв багато місць роботи. Скрізь звільняють через п'янку".
У конверт вкладає фото. На знімку син Юрій зі старшою донькою Олесею. Позують у березовому гаю. В обох на шиях — золоті ланцюжки.
Сину час зав'язати з випивкою, інакше скоро нагадає про себе хвора печінка. Влітку познайомиться з жінкою, яка стане для нього цивільною дружиною. Хоче їхати на заробітки за кордон. Але їхати краще на осінь. Послугами посередників користуватися не раджу. Віддасть гроші аферистам. Працевлаштуватися вони не допоможуть. Нехай вирушає в дорогу із заробітчанами, які мають досвід.
"Нашу сім'ю спіткало велике горе, — розповідає в листі Людмила Іванівна з Івано-Франківська. — Донька скоїла самогубство. Була добра й гарна дівчина. Старанно вчилася. Успішно здала зимову сесію. Зустрічалася з хлопцем. Мала плани на майбутнє. Але все обірвалося в одну мить. Усі шоковані її вчинком. Не знаємо, що підштовхнуло на такий крок".
Надсилає фото доньки. Вона кароока, з довгим кучерявим волоссям. Одягнена в чорну дублянку з хутряним коміром. Біоенергетик двічі запалює свічку. Вона гасне.
— Дівчина хотіла своїм учинком привернути увагу. На страшний крок штовхнули проблеми в особистому житті. Почувалася самотньою. Її мало хто розумів. Не знайшла підтримки серед друзів і рідних. Перед самогубством посперечалася з хлопцем. Той навіть не підозрював, що випадкова сварка закінчиться трагедією. Не варто усю вину за скоєне перекладати на юнака. Він сам важко переживає втрату коханої. Зумійте пробачити. Не картайте себе. Донька могла залишити прощальну записку чи щоденник серед особистих речей або книжок. Це допоможе зрозуміти мотиви її вчинку.
"Недавно дізнався, що в мене є донька. Її мати приховувала це від мене 12 років, — розповідає в листі Євген із Дніпропетровщини. — З Мариною ми зустрічалися півроку. Коли мене забрали в армію, вона обіцяла чекати. Але вийшла заміж за іншого чоловіка. Коли повернувся додому, бачив її з дитиною в центрі міста. Але гадки не мав, що то моя. Зателефонувала мені у грудні після смерті чоловіка. Зізналася, що дитина носить його прізвище й по батькові, але насправді моя. Зробив тест на батьківство. Коли отримав результат, заплакав від щастя. Мав цивільну дружину. Але восени торік розійшлися. Повертатися до Марини не хочу, але стосунки з донькою інакше налагодити не виходить".
— Досі маєте почуття до Марини, хоч і відмовляєтеся визнавати це. Доля дає вам другий шанс бути поруч із жінкою, яку любите. Час забути образи та спробувати створити сім'ю, про яку мріяли стільки років. Донька не одразу називатиме вас батьком. Намагайтеся зрозуміти. Багато років вона кликала татом іншого чоловіка. Будьте терплячим.
"Чоловік помер. Сама виховую 8-річного сина, — пише в листі 45-річна Тетяна з Полтавської області. — Роботу знайти не можу. Займаюся домашнім господарством. У селі складно без чоловічих рук. Є мужчина, який мені допомагає, коли потрібно. Він одружений. Сім'ю свою кидати не збирається. Та і я не хочу. Стосунки з ним у нас раніше були близькі. Підозрюю, що на мені якесь прокляття. Бо як тільки когось зустріну, він, як правило, у шлюбі. Один чоловік із міста кличе мене з сином жити до себе. Він неодружений, але мене все рівно щось у ньому насторожує. Чи варто їхати до нього? Чи краще змиритися з життям, яке маю?"
Біоенергетик сканує долонею паспортне фото Тетяни. Вона в зеленому піджаку. У вухах — срібні сережки.
— Відпустіть минуле. Стосунки з односельчанином не зроблять вас щасливою. Ділити чоловіка з іншою жінкою рано чи пізно набридне. Розлучатися заради вас не стане. Варто прийняти пропозицію нового знайомого і наважитися на переїзд до міста. Інакше пошкодуєте, що не скористалися цим шансом. Перш за все від цього виграє син, який отримає змогу навчатися в одній із кращих шкіл в області. Ви знову почуватиметеся коханою дружиною. Хоч деякий час житимете в цивільному шлюбі й не погоджуватиметеся на узаконення стосунків.
5 
35413
Коментарі