21 травня народній артистці Росії Любові Поліщук виповнилося б 60 років. Актриса померла від саркоми хребта вдома 28 листопада 2006 року.
Могила Любові Григорівни на Троєкуровському кладовищі в Москві всіяна розбитим склом, мармурова дошка з прізвищем розбита.
— Це зробили люди. Минулого тижня було зірвався вітер, але не такої сили, щоби розломити на три частини мармуровий надгробок, — розповідає охоронець кладовища. — Могила Любові Григорівни значно скромніша за інші на Троєкуровському. Але від вітру не постраждали навіть ті могили, на яких досі немає пам"ятників. Усі вінки на місці.
— У мене поряд поховані двоє синів, приїжджаю сюди двічі на тиждень, — шанувальниця актриси Марія прибирає руками уламки скла з її могили. — Ніколи на бачила тут ані чоловіка, ані її сина. Вони тільки цього року почали ставити пам"ятник. Мармурова колона недавно пожовтіла, розводи по ній пішли. Мабуть, мармур неякісний.
Радянський глядач полюбив Любов Поліщук після невеликої ролі у фільмі "12 стільців" 1976-го. Актриса танцювала з Андрієм Мироновим "Танго пристрасті". Епізод, у якому Остап Бендер кидає свою дівчину мрії собі під ноги, перезнімали кілька разів. Любов Поліщук упала не на м"який мат, а на бетонну підлогу. Тоді й почалися проблеми з хребтом.
Любов Поліщук народилася в російському Омську.
— Батько був чоботарем, мати швачкою, і кривляння та співи вони не вважали професією, — згадувала.
1967-го вийшла заміж за однокурсника Валерія Макарова. Розлучилася за чотири роки: чоловік спився.
— На гастролі 11 місяців із 12 їздила з маленьким сином Олексієм. У готельному номері — безкінечні кашки-малашки, терті овочі, пелюшки... А потім потрібно було легко і красиво випурхнути на сцену. Ну звідки тут узятися безтурботності, коли ти своєму дитяті і батько, і мати?! Нові романи траплялися не раз. Навіть за кордон хотіли відвезти, кликали і в Сполучені Штати, і до Франції. Але я шалено вередлива: то запах не сподобається, то волосся у вусі.
Наприкінці 1980-х актрису перестали запрошувати у фільми. Якийсь чиновник зауважив, що в неї занадто чуттєве обличчя, нетипове для радянських трудівниць. Урятувала її зустріч із художником Сергієм Цигалем, який став другим чоловіком. Після вистави в театрі "Ермітаж", де Любов працювала, він викрав актрису.
— Перед вечерею в ресторані повіз мене обмерзлими дорогами у своїх "жигулях" так, що мене в холодний піт кинуло, — згадувала Поліщук. — Хотів подивитися, як відреагую. А мені такий екстрім сподобався.
1984-го в подружжя народилася донька Марієтта. Пологи були важкими. Зробили кесарів розтин, а після операції трапився напад апендициту. Марієтта стала актрисою, як і старший брат.
Улюбленими заняттями Любові Григорівни було доглядання вуличних цуценят, читання і лузання насіння.
— Останні роки я перестала мріяти. Так вийшло, що всі мрії збулися. Я кохаю, кохана, у мене діти, дім, робота, — казала вона за кілька років до смерті.
5 
1
Коментарі