Правозахисниці 80-річної Раїси РУДЕНКО не стало в Києві 3 жовтня. За два тижні до цього перенесла нейрохірургічну операцію. Пройшла невдало. Перебувала в комі.
— Це була людина з міцним хребтом. Над нею літали урагани життєвих бур, що збивали з ніг інших. Але вона стояла твердо і незворушно. Ще й служила опорою для чоловіка, який ті бурі прикликав до себе, — каже правозахисник і релігієзнавець 71-річний Мирослав Маринович.
Раїса Руденко — родом із Вінниччини. Після закінчення переїхала до столиці. Вступила на заочний відділ Київського інституту культури. 1971 року вийшла заміж за письменника та засновника Української Гельсінської групи Миколу Руденка.
— Коли чоловіка арештували, друзі боялися зі мною спілкуватися. Я і сама уникала зустрічей, аби не накликати на них біди, — розповідала Раїса Панасівна. — Працівники КГБ умовляли засудити антирадянську діяльність чоловіка й зректися його. Погрожували арештом. Але не піддалася.
1981-го Раїсу Руденко арештували. Засудили до п'яти років таборів суворого режиму і стількох же — заслання. Покарання відбувала в Мордовії та Красноярському краї Росії.
— За дротом не бачили нічого хорошого, але намагалася влаштовувати якісь радощі, — говорила. — Особливо чекали Різдва. Святкували вночі. Когось лишали на сторожі, а самі читали молитви й співали колядки. Кутю готували з солоної перлової крупи. Приправляли її карамельними цукерками, які напередодні вдавалося приховати.
Разом із чоловіком вийшли на волю 1987 року. В Україну їх не пустили. Спочатку виїхали в Німеччину, а потім — у США. Раїса Панасівна працювала там у редакції газети "Свобода". В Україну повернулася 1991-го. Була секретарем наукового товариства ім. Сергія Подолинського.
Раїсу Руденко поховали на Байковому кладовищі в Києві поряд із чоловіком. Він помер 1 квітня 2004 року.
2 
1
Коментарі