"У нашій сім'ї всі рано стають матерями, — розповідає у листі 33-річна Вікторія з Івано-Франківська. — Моя баба народила у 17, мати — в 16. Я теж у 17 вийшла заміж, бо вже була вагітна. Не хотіла, щоб цю традицію продовжили мої дівчата. Але Карина у 16 років завагітніла від 20-річного хлопця із сусіднього села. Сталося те, чого я найбільше боялася. У 34 роки стану бабою. Не розумію, як так могло вийти. Я навіть на дискотеки доньок не відпускаю. Що за прокляття над нашим родом?"
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Сканує фото Вікторії із доньками Христиною й Кариною. Обидві на півголови вищі за матір, у малинових безрукавках.
— Народження дітей у ранньому віці не можна вважати прокляттям. До кінця року донька вийде заміж. Зять переїде до вас. Молодша Христина після школи поїде вчитися до Польщі. Народить після 20. Схильність жінок у вашому роду рано народжувати не має злого умислу. Жодній із вас не доводилося виховувати дітей самотужки. Всі виходять заміж, хоч і вагітними.
"П'ять років тому втратила онука, — пише 58-річна Лариса Тимофіївна з Полтавщини. — Здається, ця рана не загоїться ніколи. Дитину можна було врятувати. Ні батьки, ні вчителі не помітили, що Максим став замкнутий і втратив інтерес до життя. Його знайшов на горищі батько. Прощальну записку залишив у щоденнику. Вибачався, що контрольну з математики написав на трійку. Донька постійно сварила його за оцінки. Я живу за 50 кілометрів від них. Коли дізналася про втрату, перенесла інфаркт. Зараз він мені часто сниться. Якби все було добре, в листопаді святкували б онукове 18-річчя".
— До суїциду дитину підштовхнула байдужість дорослих. Ніхто не помітив, що хлопчина ріс без друзів. Щоденні докори за оцінки зробили його нервовим і невпевненим у власних силах. Не докоряйте доньці. Вона важко переживає втрату єдиного сина. Хлопчик боявся покарання. Аби його уникнути, звів рахунки з життям. Сходіть до церкви. Моліть, аби Всевишній простив йому важкий гріх. Душі самогубців перебувають між небом і землею та не можуть знайти спокою.
"Старша донька має 27 років, але в житті нічого не складається, — пише житомирянка Христина Тимофіївна, 46 років. — Їй важко знайти хлопця. Навчається у Львові. Чи варто їй там залишатися після навчання, чи краще додому повернутися? Хочеться, щоб знайшла там роботу, друзів і пару. Менша наступного року закінчує школу. Хоче вступати на заочне в медичний. Не знаю, чи потягнемо платну форму навчання".
Надсилає фото доньок. Марія й Катерина — кароокі. Молодша — в олімпійці і зелених джинсах. Старша Марія — в синій сорочці, губи намальовані вишневою помадою.
— Катерина має всі шанси вступити на державну форму навчання. Добре складе зовнішнє тестування. У кількох групах буде недобір. Студенткою стане попри застереження всіх довкола, що це неможливо. Марія після навчання в університеті залишиться жити у Львові. Влаштується на роботу не по спеціальності, але платитимуть добре. Два роки зустрічатиметься з хлопцем, який стане вам зятем.
"Синові 37 років, підсів на оковиту, — розповідає в листі Марія Леонідівна із Гадяцького району Полтавської області. — Я його просила взяти себе в руки. Він нікого не чує. Для нього друзі й чарка — найважливіші в житті. Ніде не працює. Молодий, а від горілки пропадає".
Надсилає паспортне фото сина. Біоенергетик запалює свічку, сканує фото долонею.
— Пити не покине, доки не підірве здоров'я. Навіть жінка, яка скоро з'явиться в його житті, позбавити згубної звички не зможе. Покладатися на зусилля магів і ворожок марно. Закодувати сина вони не зможуть. Треба, аби сам вирішив відмовитися від алкоголю.
"Чотири роки сиджу в колонії, — пише вінничанка Анастасія, 43 роки. — Під час сварки випадково зарізала подругу. Випили зайвого, почали сваритися через чоловіка. Вона хотіла вдарити мене пляшкою по голові, я схопила ніж. Даша його не помітила і наштрикнулася. У той момент життя для мене зупинилося. Дітей усиновила свекруха. Спілкуватися з ними не дозволяє. Почала переписуватися з чоловіком, який теж відбував покарання за вбивство. Зараз він на волі. Обіцяє мене чекати. Не знаю, чи варто погоджуватися на ці стосунки. У найближчі п'ять років свобода мені не світить".
Біоенергетик дістає з конверта фото. Жінка коротко стрижена, кучерява. Носить золотий хрестик і ладанку на шиї.
— Стосунки з чоловіком допоможуть вам відволіктися, але більше року не триватимуть. На побачення, яке запланували восени, не приїде. Не змарнуйте можливості зблизитися з дітьми. Син захоче налагодити зв'язок із вами. За хорошу поведінку можуть скоротити термін. На свободі зустрінете чоловіка, з яким житимете в цивільному шлюбі.
2 
1
Коментарі