"У 40 років почуваюся абсолютно самотньою, хоча маю чоловіка й доньку, — розповідає в листі Тетяна з Рівного. — Мене ніхто не чує. На мої бажання усім плювати. Живемо зі свекрами. Прошу чоловіка шукати окреме житло. Але грошей на нормальну квартиру не вистачає, а купувати будь-що не хоче. Свекруха не дає проходу. У всьому я не така. Донька підросла. Їй мама вже не треба. Не розумію, що робити далі".
Вкладає у конверт фото. На знімку — жінка в синій вечірній сукні. На грудях бутоньєрка. На звороті підпис: "На весіллі брата". Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Запалює свічку.
— Відчуваєте постійні головні болі й запаморочення. Незадоволені життям, тому маєте проблеми зі здоров'ям. Коли влаштуєте доньку в університет, поїдете шукати щастя по світах. На заробітках збиратимете гроші на житло, але повертатися до чоловіка-тирана передумаєте. Скільки ще готові терпіти його приниження та побої? З випивкою не зав'яже.
"Приїхала на роботу в столицю, познайомилася з Олегом, — пише 31-річна Олена з Полтавської області. — Зустрічалися півроку. Все було добре, доки не дізналася, що я вагітна, а він — одружений. Обручки не носив. Казав, що живе сам. Насправді — запрошував мене на квартиру друга, який виїхав за кордон. Соромно, що я була наївна. Він пропонує гроші. Одружитися зі мною не хоче. Каже, його сім'я для нього — понад усе. Має трьох дітей. Я не знаю, що робити далі. Дитину хочу залишити. Але чи зможу виростити її сама".
— Не робіть аборту, бо ця вагітність може стати для вас остання. Народите здорового хлопчика. Чоловік грошима допомагатиме. Не погрожуйте, що все розповісте його дружині. Вона про ваш роман здогадувалася. Не піднімала бучу, бо сама давно кохає іншого. Не чекайте, що їхній шлюб розпадеться. Тримаються одне за одного, бо мають спільний бізнес. У вас буде інший чоловік. Він не тільки прийме вашого сина як рідного, але й умовить стати матір'ю вдруге.
"Шість років я пив, — пише 29-річний Олександр із Рівненської області. — Дружина возила мене до магів і гадалок, але марно. Коли зрозуміла, що запої перетворилися для мене на стиль життя — зібрала речі й переїхала до батьків. Надіялася, що заради того, аби її повернути, я злізу зі стакана. Але я став пити ще більше. Тоді Іра попросила знайомих мене розіграти. Вони підсіли до мене в барі. Після кількох пляшок я відключився. Прокинувся у лісі голий. Нічого не пам'ятаю. В одній руці ніж, у другій — травмат. Перелякався не на жарт. Руки в крові. Думав, що наробив лиха. Почав молитися. Пообіцяв собі, що з випивкою зав'яжу. Коли зрозумів, що мене розіграли, від рішення не відступив. Лікувався у наркодиспансері. Відвідую клуб анонімних алкоголіків. 11 місяців, як я у зав'язці. Боюся зірватися, бо вдруге Ірина до мене не повернеться".
Біоенергетик кладе долоню на фото кучерявого чоловіка в зеленій вітровці. Він стоїть біля чорного "Мерседеса" на польських номерах.
— Не пропускайте зустрічей із людьми, які у зав'язці менш як рік. Відвідайте психолога. Не зациклюйтеся на дрібних невдачах на роботі та в бізнесі. Через це є ризик зірватися. До випивки не повернетеся. У серпні дружина завагітніє. Наступного року станете батьком.
"Не розумію, що робиться з сином, — пише киянка Анастасія Петрівна, 60 років. — Максим покинув у місті роботу. Перебрався в село. Мав у столиці квартиру, дівчину. Отримував зарплату, яка вшестеро перевищує мінімалку. Все закинув. Тепер живе в глухому селі. Обробляє 10 "соток" городу. Завів кіз. Йому 39 років. Пора зав'язувати з холостяцтвом".
— Не підганяйте сина до шлюбу. Втік із міста, бо захотілося справжнього життя. У квартиру на Оболоні навряд чи повернеться. Давно пора здати її в оренду. А от з дівчиною, яка його любить, стосунки відновить. Вона погодиться заради коханого переїхати в село. Максим продовжує працювати дистанційно. Заробітків вистачатиме. Не давайте грошей дорослому чоловікові. Відпустіть його від своєї спідниці. Тоді швидше потішить онуками.
"Хочемо з чоловіком продати хату, — розповідає в листі 63-річна Ольга Василівна з Київщини. — Виставили її на продаж п'ять років тому, але покупців не знайшли. На виручені гроші плануємо допомогти дітям і купити малий будинок".
— Наступне оголошення про продаж виставте 25 червня. Покупець відгукнеться за тиждень. Довго торгуватиметься. Спустіть кілька сотень, і підпишете договір до кінця липня. Нове житло шукайте на початку осені.
"Щоденні переживання на роботі привели до хвороби серця, а потім — інвалідності, — пише Ніна з Київської області. — Минулого літа звільнилася і знайшла нове місце. Все ніби пішло на лад, але мала інсульт. Знадобилося хірургічне втручання. Почалися проблеми з ногами. Хочу на роботу, та не знаю, коли вилікуюся".
У конверт вкладає паспортне фото. На ньому — синьоока жінка в білій блузі.
— Не спішіть виходити на роботу. Дайте організму відновитися після операції. Будь-які хвилювання для вас зайві. Зосередьтеся на потребах родини. Більше часу приділяйте людям, яких любите. У робочий процес повернетеся восени. Не завантажуйте графік. Частину обов'язків розділіть із колегами.
6 
35413
Коментарі