— Того дня перебував у стані "радіаційної ейфорії" — розпирало від енергії. За кілька годин тіло покрилося бронзовою засмагою. Вона не сходила три дні, — розповідає киянин 58-річний Олексій Бреус. Працював на Чорнобильській атомній електростанції. 26 квітня 1986-го, коли сталася аварія, був на робочому місці.
Влаштувався на ЧАЕС Олексій Бреус 1982 року.
— Після навчання послали на роботу в Прип'ять Київської області. Спочатку був оператором установки по зменшенню радіоактивної активності, за якийсь час став старшим інженером управління блоком №4. Мав ставку 115 карбованців, а після останнього підвищення — 340. Отримав службову квартиру.
26 квітня 1986-го о сьомій ранку Олексій Бреус мав бути на роботі.
— У Прип'яті сів на автобус, — продовжує. — На під'їзді до станції побачив зруйнований блок. Зрозумів, що сталася аварія. Паніки не було. Люди святкували весілля, діти гралися в пісочницях.
Охоронець в армійському гумовому комбінезоні та протигазі не хотів пускати на станцію. Після дзвінка керівництву дозволив. Дав таблетки йодистого калію для захисту щитоподібної залози. Потім видали респіратор. За зміну міняв його кілька разів.
На робочому місці Бреус мав з'ясувати, що сталося з обладнанням і системами блоку та забезпечити подачу води до реактора.
— Чистої води не залишилося — набирали з річки. До четвертої дня резервуари нарешті заповнили. Отримав наказ запустити насос, який би подав воду до реактора. Був останній з операторів, хто того дня навідався в четвертий блок. Натиснув кнопку запуску аварійного насоса. Вона не спрацювала. У мене відлягло від серця. Переживав, що ввімкнення насоса призведе до нових неприємностей.
Евакуацію населення почали 27 квітня після обіду.
— Один оператор, який чергував у нічну зміну, коли стався вибух, одразу зателефонував дружині. Сказав, щоб із дітьми їхала з Прип'яті першим автобусом. О п'ятій ранку вони вирушили до Києва. Всі наступні рейси відмінили. Прип'ять оточили міліціонери у протигазах — навіть миша проскочити не могла.
Мене евакуювали вночі 29 квітня. Під час ліквідації аварії отримав дозу опромінення 120 бер, при допустимих 2 берах на рік. Через це працювати на станцію більше не брали.
За кілька років після того зрозумів — можу відчувати людську ауру, позитивні й негативні точки на землі й у приміщеннях, де у квартирі краще розміщувати ліжко чи приймати їжу. Деякий час ставив точні діагнози друзям і знайомим.
Тепер Олексій Бреус — художник арт-групи "Стронцій-90".
— Після аварії працював журналістом. Зараз займаюся живописом. Основна тема — Чорнобиль. Моя дружина Галина за освітою ядерник. Раніше була в ядерному конструкторському бюро. Тепер малює і пише вірші.
5 
35413
Коментарі