— В Азії вистачало 5 доларів на день. Про житло домовлявся з місцевими в інтернеті. Або з випадковими людьми на вулиці, — розповідає киянин 24-річний Олександр Ткачинський. За останні п'ять років проїхав 200 тис. км Європою та Азією автостопом.
Олександр викладає англійську та очолює всеукраїнську молодіжну громадську організацію "Фундація регіональних ініціатив". Зустрічаємось увечері в нього вдома на столичному Академмістечку. Пригощає чаєм.
— У дитинстві часто їздив по Україні, за кордон із батьками. Коли в 16 років отримав паспорт, наступного ж дня поїхав на три тижні в Москву до дівчини. Нікого не попередив. Зателефонував батькам із потяга. Сказав, що вже їду. І вимкнув телефон, — каже чоловік. Поглядає на екран комп'ютера, перевіряє робочі повідомлення.
— У гімназії 11 років вивчав китайську. Тож вирішив вирушити до Китаю, — продовжує. — У грудні 2015-го приїхав до турецького Стамбула. Затримався в країні на місяць через гостинність турків. Вони прагнуть якнайкраще представити свою батьківщину. Найбільше запам'ятався водій вантажівки Ахмет. Проїхав із ним 500 кілометрів. Він подарував мені турецько-російський словник.
Коли я вже вирушав у Грузію, три години чекав на машину. Зупиняється вантажівка — за кермом Ахмет. Повернув йому словник, яким користувався два тижні. Він підвіз мене до Анкари.
Найпростішою мені здалась Монголія. Там живе близько чотирьох мільйонів людей. Половина — у столиці. На околицях міста розташовані юрти. Туди проводять електрику, інколи — опалення. У більшості помешкань немає душу, тож люди ходять до лазні. Сплять на ковдрах на підлозі. У Монголії набрав ваги через молочні продукти і м'ясо. Мама зраділа, що з'явилися щоки.
У поїздку Олександр Ткачинський взяв 200 доларів — близько 5,2 тис. грн, сало та хліб.
— Цих грошей вистачило на два місяці, — додає він. — Для заробітку мав гітару. На вулицях співав українські та англійські пісні. Одягав вишиванку й шаровари. Найбільше грошей кидали в Китаї — за годину міг заробити 15–20 доларів (400–525 грн. — ГПУ). Цього вистачає на їжу та нічліг.
У Китаї чоловік прожив два місяці. Відвідав більшість провінцій.
— Найбільше сподобалося на півдні, у провінції Юньнань біля кордону з Лаосом. Там майже цілий рік цвітуть дерева, є фрукти. Недалеко до гір Тибету, — згадує Олександр. — Ночував переважно в місцевих. Увечері грав на гітарі — збирав кошти на їжу. Потім ішов у район кав'ярень. Там китайці часто запрошували до гурту, пригощали, розпитували. Коли чули, що ночуватиму в наметі, кликали до себе. Не боялися, бо говорив китайською.
Китайська молодь активно переймає західний стиль життя. Дивляться іноземні фільми й серіали. Хочуть бути схожими на американців. Це поєднується з типовими китайськими рисами менталітету. Намагаються бути завжди ввічливими, поважають старших.
Співав перед китайськими чиновниками
Олександр Ткачинський двічі відвідував Китай, коли навчався у школі. Брав участь у міжнародній олімпіаді з китайської мови та виступав на концерті перед чиновниками.
— Китайський уряд вкладає великі гроші, щоб показати своєму народу — їхню мову й традиції вивчають по всьому світу, — розповідає. — Запрошують іноземних учнів і студентів, щоб ті китайською виступали для депутатів. Нас 10 днів муштрували. Спочатку мав грати у сценці. Потім організатори вирішили, що я недостатньо добре розмовляю китайською. Поставили співати. Довго тренувались, а перед концертом записали фонограму. Не мали права помилитись перед чиновниками.
8 
35413
Коментарі