— Рішення виїхати в Польщу визрівало рік. Наважилася 2013-го після захисту дисертації. В Україні працювала менеджером у тваринницькому господарстві. Роботу в університеті не пропонували, — розповідає 31-річна Олена Дровняк із Миколаєва.
— Інші країни не розглядала, бо в Польщі живе батькова сестра. Зробила робочу візу. Знайомі, які мешкають там 15 років, допомогли орендувати квартиру.
Після переїзду пішла на індивідуальні заняття з польської. Читала журнали, книжки, дивилася польське телебачення. За півроку говорила й розуміла мову. Але брала уроки, доки не здала тест на сертифікат із польської.
Працювала у фірмі з пошиття матраців для меблів.
Випадково дізналася про автошколу, де навчають водити вантажівку. Взяла пробні заняття — сподобалося. Після того записалася на навчання. Перша категорія коштує 15,2 тисячі гривень. Можна платити частинами. Друга категорія — 16 тисяч гривень. За посвідчення віддала ще 760 гривень.
Також екзамени коштують 1750 гривень. Якщо не здав — чекаєш майже два тижні в черзі, платиш і здаєш повторно. Із теорією проблем не було. Практичний іспит склала з третього разу. В Україні можна вирішити це завдяки хабарам. Тут такого немає. Спочатку здала на категорію "С". Потім на "С+Е" — для машин із причепом. Теж із третього разу.
Іспит має два етапи. Перший — на автодромі. Комп'ютер автоматично обирає маневри, які потрібно зробити. Екзаменатор спостерігає, чи все правильно. Другий — виїзд у місто. Якщо допустив помилку, інструктор повинен сісти замість тебе й довезти назад в автошколу.
Коли отримала права, влаштувалася далекобійником на фірму, що бере водіїв без досвіду. Пропонує навчання й три місяці оплачуваного стажування. Підписала контракт, що маю відпрацювати рік. Головна база розташована в Нідерландах. Живу на дві країни.
Робочий тиждень водія триває шість днів, але не більше 56 годин. Після цього має бути щонайменше 45 годин перерви. Зазвичай фірма у цей час підтягує водіїв на базу — велике "місто" зі стоянкою для машин, де їх завантажують. Тут же розміщені офіси, готель, спортивний зал, телевізори, кухня, пральні машини.
Після двох місяців роботи дають місяць відпочинку. Це забагато. Телефоную на фірму й кажу, що хочу працювати.
Мене закріпили за автомобілем у Нідерландах. Дорога з Польщі займає 9 годин. Їхати можна автобусом, але беру своє авто.
На фірмі вивішують список — які номери вантажівок закріплені за водіями. Перевіряю, чи попередник поприбирав, чи все в порядку. Потім складаємо протокол про передачу машини.
До кожної вантажівки є своя скринька. У неї кладуть конверт із завданням: о котрій потрібно виїхати й прибути на місце, адреса замовника, температура, що має бути в холодильниках.
Була в Бельгії, Німеччині, Чехії, Франції, Люксембургу, Швейцарії, Німеччині, Австрії. Якось прокинулася в Нідерландах, каву пила у Бельгії, обідала у Франції, а спати лягла в Німеччині.
Не маю права їхати понад 9 годин на день. Повинна робити 9–11 годинний відпочинок. Фірма оплачує місце на платному паркінгу. Дають купон, з яким можна поїсти в ресторані. Також там є душ. Ночую в машині. У кабіні є висувне ліжко — 2 метри завдовжки і метр у ширину. За перегородкою також є холодильник, морозильна камера, шафи для речей.
Після кожних 4,5 години теж маю робити 40 хвилин перерви. Читаю книжку, розминаю ноги, лежу. Є спеціальна картка до тахографа, який рахує час роботи й відпочинку водія. Це регламентує закон. Спеціальна служба або фірма це дистанційно перевіряє. За переробіток штрафують на 300–500 євро. Так само перевіряють компанії. Якщо знайдуть водія, який працював понад норму, можуть не дати на наступний рік ліцензії.
Одягати в дорогу дозволено лише робочий одяг — білий комбінезон і шапочку. Все має бути стерильне, бо везу м'ясо. При поверненні на базу мушу спочатку заправити автомобіль, а потім поїхати на мийку.
Далекобійники заробляють у середньому 2,5 тисячі євро. Зарплата залежить від товару, який везеш. Наприклад, за перевезення продуктів у холодильниках ставки вищі. Бо потрібно слідкувати за товаром.
2 
35413
Коментарі