Ексклюзиви
Середа, 06 лютого 2008 15:23

Першого павука Іполіту Єрмолаєву подарувала кохана дівчина

Автор: фото: Наталя ЧУБЕНКО
  У квартирі киянина Іполіта Єрмолаєва живе маленький удав Фрідріх. Такий плазун, коли виросте, сягає 1,5–3 метрів
У квартирі киянина Іполіта Єрмолаєва живе маленький удав Фрідріх. Такий плазун, коли виросте, сягає 1,5–3 метрів

Іполіт Єрмолаєв, 26 років, високий, із борідкою і зав"язаним у хвостик волоссям, прочиняє двері київської квартири. У помешканні працює обігрівач. У кутках складені скляні ящики. У кожному сидить павук-птахоїд (названі так за великий розмір). Їх в Іполіта 21. Є 70-сантиметровий удав, ящірка, кілька скорпіонів, геконів.

Господар неспішно розмовляє російською:

— У дитинстві боявся павуків, аж пересмикувало. Зате любив різну комашню. Бабуся скаржилася, що в мене ліжко повне комах.

Каже, вирішив побороти свій страх.

— П"ять років тому гуляв із подругою Лєною на пташиному базарі. Побачив, як чоловік легко бере на руки павука. Вирішив і собі спробувати. Відтоді страх зник. Тепер боюся лише павуків-хрестовиків. Аж недобре стає, коли йду по лісу, збираю гриби і хлоп — перед очима чорна туша. А птахоїди гарні, схожі на м"які іграшки. Витрачаю годину на тиждень, щоб погодувати їх, почистити.

Підходить до скляного ящика, торкається до павука згорнутою з паперу трубочкою. Каже, що той отруйний.

— Неотруйних можна брати на руки, але краще не нервувати. Один звик до мене, сидів спокійно. Та коли я віддавав комусь його на руки, починав панікувати. Він мій запах чує.

Розповідає, що його тварини, крім удава Фрідріха, імен не мають.

— Знаю одного чоловіка, що павучиху Есмеральдою назвав.

Згадує, як один павук переліз у відсік до іншого.

Інколи  я даю себе вкусити в рукавичках

— Цього не можна допускати, бо покусаються. Один почав слабнути. Опустив лапки. Ну, думаю, все — помре. Коли він почав линяти! У павуків змінюються шлунок, зуби, очі — буквально все. І ніякого тобі гастриту.

Зізнається, що навчався в медінституті на психіатра. Але в інтернатурі покинув.

— Учився більше для батьків. Вони вмовили мене здобути вищу освіту. А тоді зацікавився павуками й відкрив зоомагазин. Вони підтримали мене фінансово. Мати — архітектор, а батько тримає комп"ютерну фірму.

Магазин Іполіт назвав "Павук". У ньому можна замовити будь-яку тварину.

— Одна жінка прийшла. Пояснила, що має багато землі, й хоче, щоб по ній повзала анаконда. Ледве пояснив їй, що взимку тварина загине, а тоді випровадив. Якщо анаконду везти з-під Києва — обійдеться у 2–4 тисячі доларів, — додає Іполіт. — А якщо з Голландії, то тисяч 20–40. Маленького павучка продаю за 30 доларів, а можу купити за 2. Якось не зміг знайти ручну білку, — сміється. — У знайомого відкрився вольєр, і білки втекли. Не йти ж мені у парк її ловити. Несолідно.

Чоловік неохоче називає імена бізнес-партнерів, каже: "человечек". Дозволяє погладити гекона, який не кусається. Питаю, чи можна доторкнутися до більшого, в оранжевих плямах.

— Прогризе руку миттєво до м"яса, — попереджає він. — Це гекон Токі, — господар знімає кришку з тераріуму. Рептилія крутиться, намагаючись учепитися за руку. — Інколи я даю себе вкусити в рукавичках.

На стіні поруч із гітарою висить металева кольчуга з рукавицями.

— Сам сплів, удар сокири витримає спокійно, — перехоплює погляд. — На гітарі лише для себе граю, бо ні слуху, ні голосу не маю.

Каже, що з дівчиною Лєною, яка подарувала першого павука, зустрічається сім років.

— Але якщо біля ліжка поставити кілька тераріумів із павуками, вона нервуватиметься.

Додає, що крім страху перед членистоногими переборов іще один — висоти.

— Якось познайомився з дігерами (люди, які спускаються в рукотворні підземелля — колектори, теплотраси, дренажні системи. — "ГПУ"). Потім по мотузці почав лазити в печери. Раз у Криму спустився метрів на 40 униз, бовтаюсь десь на середині шляху. Коли чую — клацнув карабін, який мене страхує. За секунду, щоб не впасти, як змія, обкрутився навколо мотузки, ще й зубами за неї вчепився.

У дитинстві Іполіта називали Кісою. Друзі й зараз так його кличуть.

— Я живу з бабусею. Їй 80 років, їсти варить, пере, турбується про мене, — розповідає він. Бере одну пляшку з винного круглого столика, показує. — Цей коньяк мені друг із запасів батька привіз. Ми навіть пил з нього не стирали. Азербайджанський, 1972 року розливу. Привіз іще горілку. Ми з друзями на Новий рік півпляшки випили, але вона несмачна.

1981, 16 вересня — Іполіт Єрмолаєв народився в Києві
1997–2004 — навчався в медінституті ім. Богомольця, інтернатуру покинув
2003 — подруга Лєна подарувала павука-птахоїда
2004 — зайнявся спелеологією
2006 — у Києві відкрив зоомагазин "Павук"

Зараз ви читаєте новину «Першого павука Іполіту Єрмолаєву подарувала кохана дівчина». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода