— За останні два роки отримали близько чотирьох тисяч звернень від переселенців. Люди телефонують на гарячу лінію, пишуть в інтернеті, — розповідає 31-річна Ганна Рассамахіна, юрист Української Гельсінської спілки.
Яке питання залишається найгострішим?
— Житлове. Держава декларує свій обов'язок безкоштовно забезпечувати помешканням переселенців у перші півроку, але не виконує. Бо немає законодавчої бази. Грошей бюджет не дає. А з повітря житлові "квадрати" не з'являться.
Є лише позитивні приклади самоорганізації. У Борисполі та Житомирі переселенці створили громадські організації. Взяли пільгові кредити, зібралися в кооперативи й приватизували землю під будівництво житла. Але це одиничні приклади.
Власники помешкань часто не хочуть здавати житло переселенцям. Як на це вплинути?
— Притягнути до відповідальності не вдасться. Власник має право обирати людину, якій здаватиме квартиру чи будинок. Це питання зрілості нашого суспільства. Здатності переступити через упередження, ворожість.
Подібна ситуація із працевлаштуванням. Чого бояться роботодавці?
— Думають, що вихідці з Донбасу не працюватимуть, створюватимуть проблеми.
Маємо урядову програму із працевлаштування переселенців. Перші півроку їхню роботу оплачує держава. Це добрий стимул для роботодавця — узяти працівника, якому протягом шести місяців не треба платити зарплату.
Як діє ця програма?
— Є кілька умов. Переселенець має бути зареєстрований як безробітний, стояти в центрі зайнятості на обліку. Роботодавець підписує договір, що бере людину не менш як на рік. До центру зайнятості потрібно подати документи — відомості про нарахування зарплати, наказ про зарахування на роботу, від роботодавця — статут компанії, довідку про внесення до Єдиного реєстру платників податків. У компанії не має бути заборгованості по сплаті податків, вона не може перебувати на стадії банкрутства.
Центр зайнятості перевіряє ці документи, затверджує. Така процедура займає кілька місяців. Тому спочатку роботодавець сам нараховує зарплату переселенцю. Потім центр зайнятості компенсує ці кошти. Відшкодовують зарплату в межах середнього заробітку по регіону. Наприклад, у лютому по Києву вона становила трохи більше 7 тисяч гривень.
Часто переселенцям відмовляють у роботі через їхній статус?
— Так. Але щоб притягнути роботодавця до відповідальності, треба довести факт дискримінації. Це складно. Він має право обирати працівника. За такі справи не беремося. На це потрібен час і зусилля, а результати — незначні.
Наскільки в Україні адекватне законодавство щодо забезпечення прав переселенців? Що варто змінити?
— Остання редакція закону про внутрішньо переміщених осіб, що діє з початку року, високої якості. Відповідає міжнародним стандартам. Але його виконання гальмується.
Наприклад, переселенцям кілька місяців не виплачують грошову допомогу. Справа в довідці переселенця. За законом, міграційна служба вже не повинна ставити на ній штампи, а згідно з постановою Кабміну — повинна. Тож органи соцзахисту не приймають цих довідок і не проводять виплат.
В Україні з'явився віце-прем'єр і міністерство з питань окупованих територій. Це покращить ситуацію?
— Так. Якщо ця установа об'єднає громадськість, переселенців, чиновників. Багато державних структур опікуються переселенцями, а користі мало. Більшу частину роботи тягнуть громадські організації. Насамперед потрібно вирішити питання житла і встановити контроль над грантами. Зараз багато організацій отримують кошти з-за кордону. Але освоюють їх неефективно. А це — сотні тисяч євро.
У законодавстві досі не вирішено багато юридичних моментів. Наприклад, як з окупованої території взяти довідку про склад сім'ї. На ній буде або штамп ДНР-ЛНР, або Російської Федерації. В Україні такий документ не матиме законної сили.
Коротко
Україна стала четвертою серед країн із найбільшою кількістю внутрішніх переселенців. Попереду — Ємен, Сирія та Ірак. Упродовж 2015-го через конфлікт на Донбасі статус переселенця отримали 942 тис. осіб, за даними Норвезької ради з питань біженців. Загалом в Україні зафіксували 1,7 млн внутрішніх переселенців.
Найбільший центр соціальних послуг для переселенців відкрили у Дніпропетровську. Допомогу зможуть отримувати понад 13 тис. людей на рік. У центрі консультують психолог, юрист. Діють спортивні, творчі гуртки для дітей і дорослих. Можна скористатися послугами перукаря, пральні, відвідати благодійну їдальню, отримати гуманітарну допомогу. Фінансову та експертну підтримку проекту надає уряд Німеччини й міжнародний благодійний фонд Карітас.
95 відсотків переселенців винаймають житло за власні кошти. Близько п'яти — мешкають у місцях компактного проживання, каже Оксана Єрмішина, голова Всеукраїнської організації зі справ вимушених переселенців. Майже 40% людей, які покинули зону бойових дій, не планують повертатися додому. Ще стільки ж залишилися б на новому місці — за умови вирішення житлового питання.
3 
1
Коментарі