— Не можу повірити, що сестри більше немає. Вона була у нас в родині "міцним горішком". Нічого не боялася. Ми не сумнівалися, що з нею все буде добре. Що пройде війну й додому повернеться з перемогою, — розповідає 45-річна Людмила Урбан із села Жилинці Ярмолинецького району на Хмельниччині.
Її сестра 47-річна Алла Вовк з позивним "Фортуна" 18 листопада загинула в ДТП на трасі Новоайдар — Сіверськодонецьк. Була санінструктором 44-ї артилерійської бригади. Поверталася з чергового завдання. У їхній КрАЗ в'їхала вантажівка з вугіллям.
— Ми не віримо, що ті дві машини просто не розминулися на широкій дорозі. Там швидкість була кілометрів 60. Нам ніхто не говорить правду. Хлопці, які приїжджали з АТО, кажуть по секрету, що машини обстріляли, тому вони й зіткнулися, — каже Людмила Юліанівна.
— Алла до війни працювала медсестрою. Їхати на схід визвалася сама. Пішла до військкомату на комісію. 4 лютого 2015 року вирушила на полігон у Яворові, і вже 8 лютого була в АТО — в секторі "А" в Новому Айдарі. Казала, що там вона потрібна більше, ніж тут. Бійці хвалили її. Не боялась ні куль, ні вогню. Подавала хлопцям 46-кілограмові снаряди. У червні востаннє була у відпустці. Гостювала в мене. Після похорону мені жодного разу не снилася. А мій син бачив її уві сні в новій військовій формі. Спитав, як вона там. Алла показала рукою, що все добре.
Труну односельці зустрічали на колінах.
— Рідні всю ніч перед похороном сиділи біля неї, молилися й плакали. Опівночі побачили, як одна з ікон замироточила, а на лобі з'явилася прозора рідина, що нагадувала сльозу. Цю ікону побратими забрали на війну, аби оберігала їх.
— Похоронили Аллу біля матері, яка померла сім місяців тому, — продовжує Людмила Юліанівна. — Сестра просила, щоб поховали її біля мами. Але того ніхто раніше серйозно не сприймав. У неї залишилася донька 29-річна Ольга й онук 9-річний Євген.
1 
1
Коментарі
1