— Продуктів вистачило на місяць. На воді трималися майже два тижні. Схуд на дев'ять кілограмів, — каже бортмеханік 38-річний Юрій із Одеси. Прізвище просить не вказувати. Разом із 16 моряками він 15 місяців пробув у полоні в Греції. Судно "Меконг Спіріт", на якому вони працювали, грецька поліція затримала торік у травні. Екіпаж звинуватили в незаконному перевезенні зброї.
Юрій працював за контрактом на приватних суднах із 2016-го.
— Підписав контракт із фірмою "Люмар СА", власник якої живе в Барселоні, — продовжує чоловік. — Перший рейс минув без пригод. Торік у травні уклав повторний договір на півтора року. Мав працювати бортовим механіком. З Одеси разом з 16 моряками вилетіли до Туреччини 20 травня. Там пересіли на контейнеровоз "Меконг Спіріт". За контрактом, мали йти в Австралію. Та після відправлення нам повідомили, що мусимо взяти курс на Джамбуті — державу в Східній Африці. За добу в територіальних водах Греції нас затримали. Місцеві прикордонники запідозрили екіпаж у незаконному перевезенні зброї. А ми навіть не знали, що веземо. Рядових моряків про це не інформують.
Судно під конвоєм доправили на військову базу НАТО на острів Крит.
— Капітана і його помічника кудись забрали, а нас зачинили в каютах, — говорить Юрій. — За чотири дні випустили й дозволили зв'язатися з рідними. Зателефонував дружині. Сказав: "Таню, ми потрапили в полон. Не знаю, чим це закінчиться". Відтоді в будь-який час міг телефонувати близьким. Мобільний рахунок поповнювала дружина.
Моряки мешкали у своїх каютах площею 4 кв. м. Їм дозволяли пересуватися судном, але сходити на берег забороняли.
— Від безвиході хотілося вити. Щоб не збожеволіти, зробили на палубі тенісний столик. Відволікалися грою. Інколи рибалили. Інших занять не було. За місяць на судні закінчилися запаси їжі та пальне. На військовій базі про це знали, але ніяк не реагували. Моряки розказали про це рідним. Ті забили на сполох. Моя Таня із матір'ю іншого моряка оббивали пороги установ у Греції та Україні. За півроку вони написали більш ніж тисячу листів. Врешті нам почали давати воду й сухпайки. Це були рибні консерви, локшина, крупи та хліб. Інколи про нас забували — кілька днів сиділи голодні. Дехто через це непритомнів. Один моряк під час падіння зламав ногу. Кондиціонер не працював, хоча на вулиці стояла спека. Спати доводилося на палубі. Санвузли нормально не функціонували. Воду для них треба було набирати з моря.
Вперше морякам дозволили ступити на землю в листопаді. За шість місяців після затримання.
— Нас розділили на групи й дозволили кілька годин прогулятися. Доки нас не було, з судна вивезли вантаж. Виявилося, там була не зброя, а піротехнічна суміш для підриву гірських порід.
Власник судна найняв нам адвоката. Але він не допоміг. Його цікавило лише повернення вантажу. За якийсь час нам взявся допомагати почесний консул Греції в Одесі Пантеліс Бумбурас. Його фонд виділив іншого адвоката. Він і витягнув нас на волю.
Вдома з дружиною Юрія чекали двоє дітей — сини 16-річний Ярослав і Богдан, 10 років.
— Із родиною пішов до церкви. Подякував Богу, що допоміг пройти це випробування. Від пережитого відходив тиждень. Найбільше шкодую, що через полон не зміг побувати на випускному вечорі в старшого сина. Він мріяв, аби батьки були з ним поруч на врученні диплома.
Юрій намагається отримати кошти, які йому мали виплатити за контрактом.
— Мені віддали лише половину, 52 відсотки. Зустрічався з представниками місцевих профспілок. Сподіваюся, що допоможуть. Якщо ні — розраховую на допомогу юристів.
5 
1
Коментарі