20-річний киянин Олексій Слободенюк почувається темношкірою бразилійкою Жоанною Мадзестеш ду Консіеджу. За його словами, та жила в минулому столітті. Померла у 85 років. Тепер знову народилася в тілі хлопця.
— Що я — вона, знаю з трьох років, — розповідає Олексій. Часто називає себе в жіночому роді. У Слободенюка кругле обличчя, повні губи і широка усмішка, як у жінки.
— Ще в дитинстві казав батькам, що я Жоанна і хочу в Бразилію. Вони лише сміялися, — продовжує. — Розмовляв по-португальськи. Біля нашого будинку в інституті вчилися студенти з Анголи. Вони теж португальською говорили. Я часто бігав до них спілкуватися. Питав їх: "Комеш та?" — "Як справи?". Розумів їхні відповіді.
Каже, що сняться моменти з життя Жоанни.
— Народилася 1854 року в штаті Бразилії — Баія, біля Сель-Вадора. Мій батько був чорним, мати білою. 4-річним мати мене покинула, не хотіла чорної дочки. Виховувала мене батькова родина. У 26 років я переїхала у Ріо-де-Жанейро. Травами лікувала людей, співала. Мала чоловіка фотохудожника Сержіо, доньку Луізі й онука Антау. Померла від старості. Досі гризе сумління, що не врятувала життя подрузі. Вона захворіла на лихоманку, "фебрі", — каже португальською. — Подруга жила далеко, я не встигла приїхати.
Слободенюк мешкає сам на околиці Києва у 2-кімнатній квартирі. Два місяці тому його матір, Любов Василівна, пішла до молодшої сестри Валентини.
— Ми сварилися, — опускає очі хлопець. — Вона хоче, щоб я був чоловіком. Водила мене у психлікарню. Консиліум дав заключення, що я здоровий. Гормони в мене в нормі.
Олексій сидить на стільці, ноги підігнув під себе. У квартирі застояний запах.
— Із мамою сварилися ввечері. Сусід чуть не побив обох, бо голосно кричали. Наступного дня мати зібрала речі й переїхала до сестри. Тьотя Валя теж налаштована проти мене. І дідусь з бабусею відносяться як до ізгоя.
Батько покинув сім"ю, коли хлопцеві було два роки:
Що я — вона, знаю з трьох років
— Він працює водієм. Має іншу дружину, нормального сина.
Розповідає, що мав подругу Енару. Вона побралася з турком і виїхала до Туреччини.
У Слободенюка видно чорну щетину. Вона щільно замащена пудрою.
— Це щоб лице чистіше було, — манірно проводить рукою по щоці. — Ще я фарбую волосся, — пригладжує скуйовджені чорні пасма. У вухах великі круглі сережки. — У Бразилії лише такі носять, — пояснює. — Одяг маю нейтральний: штани, футболки. Як стану собою, буду носити спідниці.
Олексій мріє зробити пластичну операцію зі зміни статі та змінити форму носа на приплюснуту.
— Лікарі радять зачекати зі зміною статі. Сподіваються, що одумаюся. Але я хочу повернути свою зовнішність. Потім вийду заміж за чоловіка і народжу дітей.
Зізнається, що інтимних стосунків не мав.
— Я закурю? — питає. На руках у хлопця довгі заточені нігті. — Іноді фарбую їх синім чи вишневим лаком. Але до світлого кольору шкіри такі не пасують.
Скаржиться, що недавно побили двоє чоловіків.
— Прийняли за жінку, — соромиться Олексій. — Один запропонував секс, другий вдарив у бік. Три роки тому мені там видалили жовчний міхур, так боляче було. Нападників відігнав сусід, він гуляв із вівчаркою.
Слободенюк заробляє на життя тим, що разом із матір"ю робить ремонт у квартирах.
— Ще малюю на комп"ютері орнаменти. Хочу застосувати їх у будівництві метро. Уже маю 750 робіт. Коли стану собою, обов"язково здобуду вищу освіту.
1987, 25 грудня — Олексій Слободенюк народився у Києві в родині водія
2003 — закінчив школу N29
2007, жовтень — отримав довідку з лікарні, що психічно здоровий
2008, лютий — написав листа в одну з лікарень Бразилії з проханням зробити операцію зі зміни статі. Відмовили
8 
35413
Коментарі
4