"Із чоловіком Миколою живу дев'ять років. Я в нього друга жінка, — пише рівнянка Тетяна, 37 років. — Із першою розлучився. Я теж думала його покинути. Та дітей шкода залишати без батька. Маємо доньок 6 і 7 років. Чоловік не п'є і не курить, але почав підозрювати мене у зраді. Я стала на коліна перед образами й зізналася, що ні разу ні з ким не була, крім нього. Але він не вірить. Почав піднімати руку, всі гроші ховає. Каже, я витрачаю їх невідомо куди. Ні з ким не спілкується. Не любить, коли до нас приходять гості. Навіть зі своєю сестрою посварився і не розмовляє другий рік".

Листи коментує київський біо­енергетик Мирослав Олійник. Сканує долонею паспортні фото Тетяни та Миколи. Чоловік має густі брови, що зрослися на переніссі.

— Шлюб для обох усе більше нагадує випробування. Чи довго ще терпітимете домашнє насильство, залежить від вас. Чоловік невпевнений, що ви вірні йому. Клятвами нічого не доведете. Підозри у зраді з'явилися через чутки, що поширюють його родичі. Коли вирішите розірвати стосунки, почне погрожу­вати, що забере доньок. Зрозуміє, що зможе втратити все. Проситиме про другий шанс. На деякий час у сім'ю повернуться повага й любов.

"Син познайомився із жінкою, яка старша за нього на дев'ять років, має двох дітей від першого шлюбу, — пише вінничанка Ольга Миколаївна, 61 рік. — Почали зустрічатися. Недавно заявив, що хоче з нею одружитися. Ми були б не проти, якби не знали, що за людина ця Юля. Вона мала багатьох чоловіків. Навіть після знайомства з нашим Пашою продовжувала водити додому кого попало. Доки Паша на роботі в нічну зміну, в неї ночують інші мужики. Друзі наводять синові докази зради. Говорять, що Юля йому не пара. Але він, як сліпий. Любить її одну. Зароблені гроші відносить Юлі. Годує і одягає її дітей. Ми з батьком підозрюємо, що ця жінка приворожила сина".

У конверт вкладає фото Юлії і Павла. Високий чоловік обіймає худорляву та низького росту жінку в приталеній сірій сукні. Руде волосся зібране в пучок, очі підведені зеленими тінями. У правій брові виблискує сережка.

— Не бачу на синові дії чар. Закохався у Юлію. Навесні хоче одружитися з нею. Якщо завадите, залишиться холостяком щонайменше на 10 років. Підозри у зрадах безпідставні. Ви керуєтеся плітками, а не фактами. Друзі відмовляють Павла зв'язуватися з цією жінкою, бо один із них не проти опинитися на його місці. Юлія не без гріха. Листується ще з одним чоловіком зі столиці, бо не вірить у серйозні наміри Павла. Але після весілля припинить зв'язок із ним.

"Синові 29 років, розлучений, — пише 56-річна Ірина Василівна з Гадяцького району Полтавської області. — Став до всього байдужим. Як тільки влаштується на нормальну роботу й заробить гроші, починає випивати. Його з роботи виганяють, бо ніхто не хоче терпіти такого. Зараз знову сидить удома. Дивиться телевізор, їсть і спить. Лікуватися від алкоголізму відмовляється. Силою його в лікарню не затягну".

— Син після розлучення втратив інтерес до життя. Душевний біль, розчарування та невдачі намагається притупити за допомогою алкоголю. Його не цікавлять ні кар'єрний ріст, ні майбутні перспективи. Живе сьогоднішнім днем. Ставлення до життя зміниться, коли почне зустрічатися з іншою жінкою. Їй набриднуть його постійні запої. Поставить перед вибором: вона чи горілка.

"Цей випадок стався 21 рік тому, — пише В'ячеслав зі Львівської області. — Я тоді з батьками жив в Ужгороді. Закінчував школу. З однокласником були закохані в одну дівчину. Вона обом відповіла взаємністю. З Оксаною півтора місяці зустрічався Діма, потім — я. У квітні вона заявила, що вагітна. Батьки Діми були впевнені, що дитина від нього. Злякалися. Від вагітної дівчини відкупилися. Сина відправили вчитися до Києва. Я поїхав у Львів. До мене Оксана претензій не мала. Я боявся відповідальності, тому не став уточняти, чия це дитина. Її батьки після екзаменів відвезли до баби в село. Більше ми не бачилися. Я знаю, що вона тоді народила хлопчика. Торік однокласники влаштували зустріч випускників. Дружина вмовила мене поїхати. Зібралася половина класу. Після зустрічі класний керівник просила мене залишитися. Каже, що бачила Оксану. Однокласниця народила сина, який схожий на мене. Сама тяжко хвора. Почав розшукувати Оксану через знайомих. Вона спростовує чутки, що дитина моя. Зустрічатися зі мною не хоче".

Біоенергетик дістає з конверта шкільне фото В'ячеслава та його однокласників. На ньому зеленим фломастером обведені портрети Оксани і Дмитра.

— Оксана завагітніла від вас. Але ні за що не зізнається в цьому, бо ображена. Покинули її, хоча до цього клялися у своїх почуттях. Грошей від Дмитра вона не взяла. А те, що змушена була тоді пережити, важко описати словами. Вона так і не вийшла заміж. Сама доглядала й виховувала сина. Зараз має завершальну стадію раку. Допомогти їй нікому. Ви боїтеся, як на новину відреагує ваша дружина. Тому скоріше за все не зізнаєтеся їй у цьому. З сином побачитеся за кілька років. Ініціатором цієї зустрічі будете ви. Та не чекайте на теплий прийом. Він не захоче підтримувати стосунки з вами.

×