Програміст 30-річний Владислав Шевченко п'ять років жив у цивільному шлюбі з Поліною Щепою, 28 років. Розійшлися, бо він не хотів одружуватися.
— Запропонував Поліні жити разом через два місяці після знайомства, — розповідає Владислав. — Одразу сказав, що одружуватися не збираюся, доки не зароблю грошей на власне житло. Вона погодилася.
Винаймали квартиру в Києві.
— Я платив за житло, купував продукти й одяг Поліні. Вона працювала продавцем у магазині. Свою зарплату витрачала на косметику та подарунки рідним. Мені з нею було зручно — смачно готувала, прасувала сорочки.
За кілька років Владислав зрозумів, що Поліна йому не підходить.
— Я не хотів, щоб моя дружина була хатньої робітницею. Вона повинна мати гарну роботу, прагнути самореалізації. А Поліна цього не хотіла. Кілька разів говорив, що їй треба вчитися. Відмовлялася. Перестала стежити за собою. Вихідними могла ходити по квартирі в халаті, не розчісувалася і не фарбувалася.
Шевченко не приховує, що мав жінок на боці.
— Щоліта Поліна на кілька тижнів їздить до батьків у Черкаси. Я відпочивав у Туреччині. Там завжди з кимось зустрічався. Кілька разів ночував в інших дівчат. Поліні казав, що їду у відрядження.
Про весілля вона почала говорити після п'яти років спільного життя.
— Нила, що хоче дітей. Мені дзвонили її батьки, питали, коли ми збираємося подавати документи в загс. Потім влаштовувала скандали — била посуд, рвала простирадла. Кілька разів ішла від мене, потім поверталася. Торік до нас приїхала її мати. Почала питати: "Чого моя дочка досі незаміжня?". Я сказав, що одружуватися мені рано. Олена Павлівна викликала таксі, зібрала речі й поїхала з дочкою додому. Після того ми з нею не бачилися.
2 
1
Коментарі
1