Ексклюзиви
Середа, 18 липня 2007 15:59

Назар Зелінка сидів у казахстанській тюрмі

Автор: фото: Олеся КРАВЧУК
  У казахстанській тюрмі Назар читав, висунувши голову в коридор між ґратами
У казахстанській тюрмі Назар читав, висунувши голову в коридор між ґратами

20-річний тернополянин Назар Зелінка півтора року тому їздив на вибори у Казахстан із міжнародною місією. Вісім українців повинні були стежити за тим, наскільки справедливо місцеві ЗМІ висвітлюють виборчу кампанію. Але трьох із них на кілька днів відправили у в"язницю.

Назар керує загальним відділом виконкому партії "Пора" у Тернополі. Сидить за ноутбуком, на якому жовтою і синьою плівкою викладено карту етнічних земель України й написано "Це наша земля".

— П"ять днів тряслися в поїзді — так далеко, — пригадує Назар. — Приїхали в Уральськ, далі вирушили в Актюбінськ — Актобе по-їхньому. Там почалися перші проблеми з міграційною поліцією. Нас не хотіли реєструвати.

У камері цілодобово світить світло з однаковою інтенсивністю, тому не відчуваєш часу

Правоохоронці, припускає Зелінка, підозрювали, що українці робитимуть революцію в Казахстані.

— За кілька днів нас так і не зареєстрували, — продовжує Назар. — Сказали, що наша ціль не відповідає задекларованій. Запропонували відправити поїздом до Москви. Але ми зійшлися на тому, що поїдемо до Алмати. Аж тоді отримали відмітку про реєстрацію в паспорті.

В екс-столиці Казахстану хлопці пробули близько двох тижнів. За документами вони мали виїхати додому до 10 грудня. Однак їм сказали, що мусять покинути країну на тиждень раніше. Вибори проходили 4 грудня.

— Ми подали документи в міжнародне бюро по захисту прав людини. Про те, що термін нашого перебування скоротили незаконно, — каже Назар. — Доки чекали на відповідь, потрапили в тюрму. Нас "узяли" через те, що ми не подовжили реєстрацію. Був вихідний, і суддю навмисне викликали з дому. Український консул на суді показував, що вже має для нас квитки на літак до Москви. Але казахи все одно присудили по п"ять діб арешту для кожного.


Розсадили хлопців у різні камери. А перед тим забрали всі речі. Дозволили залишити тільки гроші. Назар сидів у камері з казахом, який раніше був засуджений за вбивство. Того разу чоловіка затримали за побиття дружини.

— Він одразу розпитав мене, за що я потрапив до камери, розповів усі тюремні порядки. Годували погано. Суп там — це капуста, залита окропом. А от хліба давали багато, — розповідає Зеленка.

"Політичних" в"язнів у Казахстані поважають. Назар зрозумів це, коли сусід по камері приніс йому їжу.

— Найгірше те, що в камері цілодобово світить світло з однаковою інтенсивністю. Тому не відчуваєш часу. Та й годинник забрали одразу. На другий день ув"язнення консул приніс нам передачу. Там були зубні щітки, туалетний папір, батончик "Снікерс" і книжки. Я вибрав собі єдину, яка була в українському перекладі, — "Парфумер" Зюскінда. Читав, висунувши голову в коридор між ґратами, — розповідає Назар.

Того ж дня в камеру підселили узбека. Він не мав документів на перебування в Казахстані.

— У камері я видряпав ложкою на стіні: "Ми, українці, були, є і будемо вільними. В"ячеслав Чорновіл". Міряв камеру кроками туди-сюди. Виявилося, в довжину вона — десять із половиною кроків. З хлопцями з сусідніх камер перестукувалися. Потім почав співати українські повстанські пісні. Але прийшов начальник тюрми і сказав, що дасть мені ще 15 діб, бо я "бушую".

Справу українців подали в Апеляційний суд, і він замінив п"ять діб арешту на дві.

— Біля тюрми нас зустрічали український консул і адвокат. Ми всі серед ночі поїхали до штабу міжнародного офісу, а звідти — в українське консульство. Там було таке відчуття, наче ступили на рідну землю, — відкидається Назар на спинку крісла. — Нас добре приймали — із салом і горілкою. Але я не п"ю.

До Москви вилетіли наступного ранку. В останній момент на подарунки друзям Назар купив ящик шоколаду "Казахстан".

— Шоколад у них смачний, — згадує Зелінка. — Але тепер, напевно, не скоро його зможу спробувати. У моєму закордонному паспорті стоїть відмітка: "Выдворен из Республики Казахстан".


1986, 2 липня — Назар Зелінка народився у місті Тернополі

2001 — закінчив середню школу N14 імені Богдана Лепкого

2004 — під час помаранчевої революції працював у центральному штабі руху "Чиста Україна"

2005 — закінчив технічний коледж, вступив до Львівського національного університету імені Івана Франка

2005, 2 грудня — арешт у Казахстані

2005 — 2006 — керівник секретаріату "Фундації регіональних ініціатив" у Києві, пізніше — помічник заступника голови Тернопільської обласної ради

2007 — керівник загального відділу Тернопільської обласної організації партії "Пора"



Зараз ви читаєте новину «Назар Зелінка сидів у казахстанській тюрмі». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода