28 лютого Насті Гордієнко із райцентру Кам"янка на Черкащині виповниться 8 років. Дівчинка щовечора перед сном молиться з бабусею, 57-річною Любов"ю Ковтун. Плачуть і просять Бога повернути дівчинці красу після тяжких опіків.
Торік 16 березня Настя вимкнула світло у веранді. З вимикача через замикання полетіли іскри й потрапили на пляшку з розчинником. Рідина вибухнула.
— Того дня ми з чоловіком Миколою увечері працювали на грядці з розсадою. Аж тут із криком вибігає Настуня, вся у вогні. Під руками якраз було два відра води. Це й спасло дитину, — розповідає Любов Миколаївна. — Повезли спочатку в райлікарню, потім — у Черкаси, в опікове відділення.
Насті обпалило обличчя, руки, носоглотку.
— Дитину тричі оперували, зрізали з попки шкіру і приживляли на личко. Зажили й пальчики, а зразу були обгорілі, наче вуглинки. Настуня все кричала від болю, а я бігала по людях, збирала гроші на лікування. У перший місяць щодня на ліки йшло більше тисячі гривень. Підприємець Ігор Кивгила та його люди вийшли на роботу у вихідні, а зароблене віддали нам. Один перевізник, яким передавали з Німеччини мазь, витяг із кармана жмуток грошей. Навіть імені свого не назвав. Сказав, що в нього є діти і він понімає, яке це горе. Потім пощитала — 1200 гривень дав.
Батьки дитини 33-річна Світлана та 45-річний Євген Гордієнки працюють у порту Севастополя. Заробляють на двох до 3 тис. грн. Продали машину. До бабусі у Кам"янку привезли молодшу доньку, 4-річну Вероніку. Приглядати за дітьми допомагає чоловік Любові, пенсіонер Микола.
— Настю виписали з лікарні за два місяці, на 9 мая. Операції хорошого результату не дали. Клітини пересадженої шкіри відторгуються, шкіра стягується, перекошує обличчя. Дитина не може нормально їсти. Перші дні кормили її через трубочку, тепер спеціальну ложку купили. Готую їй усе жидиньке — таке, як кисіль. Сусідка Оля Логвин молоко козяче щоранку приносить. Зубки ростуть, а до стоматолога ходить годі, бо ротика не розтулить. Спить у спеціальній силіконовій масці, щоби шкірка не грубшала.
Витяг із кармана жмуток грошей. Навіть імені свого не назвав
— Папугай називається Річчі. — Настя підходить до великої клітки з птахом. Коли говорить, губи майже не ворушаться. Папуга простягає до неї лапку крізь металеві прутики. Дитина ніяковіє, сідає на диван.
— Із личком дедалі хуже, — продовжує Любов Миколаївна. — Лікарі дивилися дитину, кажуть, в Україні немає фахівця по дитячій пластичній хірургії. Рекомендують їхати в Німеччину. Клініка у Франкфурті готова в будь-який час прийняти нас. Запрошення прислали, реквізити, рахунки. Для попереднього лікування і виготовлення спеціальної скляної маски треба 15 тисяч євро.
Подружка-сусідка Валя грається із Настею у лічилку.
— Дівчатка зі школи щовечора до Насті приходять, — додає бабуся. — Онуку після операції перевели на індивідуальне навчання, а першого вересня весь її клас із вчителькою Іриною Тиндою прийшов до нас, щоби забрали вчитися. У школі діти дуже трепетно ставляться до Настусі, оберігають її від чийогось необережного руху, запрошують на дні народження. Настя перемогла на турнірі з шахів серед дівчат п"ятих–дев"ятих класів. Однолітки їй не конкуренти, у тім числі й хлопці.
1 
1
Коментарі