Четвер, 13 березня 2008 19:40

Наші заробітчани скаржаться на московську міліцію

Автор: фото: Андрій КУЗАКОВ
  Юрій Прокопенко майже 12 років на заробітках у Москві. У квітні він планує назавжди повернутися додому, у Запорізьку область
Юрій Прокопенко майже 12 років на заробітках у Москві. У квітні він планує назавжди повернутися додому, у Запорізьку область

У російській столиці Москві працює чимало заробітчан з України. Це переважно будівельники й торговці. Часто міліція відбирає в них гроші.

На Київському вокзалі біля кас сидять двоє чоловіків із сумками. На вимогу правоохоронців дістають паспорти з наклейкою UA. Міліціонери проглядають документи та повертають їх. Пробую завести бесіду. Степан Утвенко, 50 років, плутано розповідає, що приїхав у посольство Великої Британії. Його напарник мовчить.

— Три роки тому пробував будувати дачі багатим москвичам.  Проробив два тижні, та більше не схотів. Я ж кваліфікований спеціаліст, — пояснює. — Автокрановщик, можу водити тролейбус, трамвай, навіть у метро мене візьмуть, маю корочку.

Пояснюю, що я — не московський журналіст, а український.

— А... то так і говори, — змінює тон чоловік. — Наші хлопці працюють тут із восьмої ранку до восьмої вечора. Мають 30 хвилин на обід. У неділю — вихідний, але можна брати додаткову роботу. За день заробляють тисячу рублів — 40 доларів. У місяць набігає до 30 тисяч ($1200. — "ГПУ"). Гроші платять справно — не дурять, як раніше. Живуть наші в дерев"яних вагончиках.

Чоловік каже, що заробітчан міліція "пасе" ввечері, коли з вокзалу відправляється найбільше потягів.

— Міліціонери працюють по наводці. Якщо їдеш додому із заробітків, значить, мусиш відстігнути. Заробітчан зразу визначають у натовпі. Вони толком не знають, куди йти, де купувати білети. Треба швидко брати речі й не показувати, що не місцевий.

Утвенко запевняє, що в Москві нікому не можна довіряти.

— Навіть свої можуть підставити. Треба робити легальні реєстрацію та дозвіл на працю. Пацан один розповідав, що зареєструвався в якійсь фірмі, гроші віддав великі. Менти одразу взяли його по наводці. Йому в папери не той штамп поставили, — пояснює. — Довелося дати міліціонерові тисячу рублів, щоб відпустив. У фірмі дівчина сказала, що вперше бачить його, а два амбали виставили на вулицю. Кажуть: "Ти що мужик, ти дурак, чи шо! Ти не туди зайшов".

Сім"я там, а я — тут. Хіба це життя?

— Щоб їхати сюди на заробітки, треба мати в групі знаючу людину. Тіпа бригадира, — долучається до розмови товариш Степана. — Але не так, щоб привіз і кинув.

Чоловіки радять не ходити вулицями напідпитку. Бо міліція може забрати гроші.

— У Москві треба дєржать ухо востро. Хлопці казали, що розшивали ботінки й зашивали всередину гроші. Міліціонери завели їх у відділок, розшили взуття й забрали все.

Юрій Прокопенко, 38 років, торгує на лотку біля Білоруського вокзалу — продає канцтовари. Родом він із Запорізької області, на заробітки їздить з 1996-го. Додому навідується кожних три місяці. Там його чекають дружина та дві доньки: старшій — 16, у неї вже є жених. Молодшій — чотири роки.

Прокопенко разом із трьома родичами, які вже осіли в Москві, винаймає 2-кімнатну квартиру за 17 тис. руб. (майже $700). Платять по 4 тис. руб. із кожного. Юрій заробляє щомісяця приблизно $1200.

— Квартира — нормальна: є посуда, навіть стіральна машина. Знайома москвичка робить мені реєстрацію, — розповідає Прокопенко. — Але недавно міліція все одно вчепилася: сказали, ніби не в порядку міграційна картка. Як би там не було, а гроші віддаси по-любому. Можуть забрати все, що є в карманах. Залишать тільки на дорогу.

Юрій говорить, що це — його остання поїздка:

— У квітні вертаюся додому. Хочу відкрити щось своє. Сім"я там, а я  — тут. Хіба це життя?

Зараз ви читаєте новину «Наші заробітчани скаржаться на московську міліцію». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода