— Усе моє життя складається з ризиків. Річ не в адреналіні — мені не потрібен екстрим. Саме життя — це вже випробування. Хто може сказати, коли точно ми ризикуємо: як їдемо в авто на великій швидкості чи просто гуляємо вулицею? Зрозуміла просту істину — страждання роблять нас чистішими, — каже латвійська співачка Лайма Вайкуле, 61 рік.
1991 року американські лікарі поставили Вайкуле діагноз — рак грудей.
— Найсильніший страх відчула, коли дізналася, що хвора. І що ця хвороба — рак, — говорить Лайма. — Багато сил мені додали слова чоловіка Андрія: "Якщо ти не зможеш вилікуватися, ми просто сядемо з тобою в машину і разом розіб'ємося". Коли прийшов час лягати під ніж хірурга, відчула панічний страх за власне життя. Упевнена, що це випробування було дано, аби я змінилася.
Лікарі давали прогноз на успішний результат операції лише 20%. Співачка написала всім родичам і друзям прощальні листи, які цивільний чоловік Андрій мав відправити в разі її смерті.
Лайма — один із засновників конкурсу молодих виконавців естрадної пісні "Юрмала". Записала кілька успішних музичних альбомів, продала понад 20 млн дисків у Росії, Європі й США.
— Я люблю мовчати. Не терплю багатослів'я і пустослів'я, — розповідає. — Подобається іноді побути наодинці. Інша річ, що не завжди вдається. Маю французьких бульдогів Буча та Емі. Не полишають мене ніде, навіть на репетиціях. Зазвичай я готуюся до концертів удома. І коли в репетиційній залі збираються музиканти, туди неодмінно приходить Буч. Сідає посеред приміщення і з серйозним виглядом слухає, що й як ми граємо.
Вайкуле — активна захисниця тварин і вегетаріанка. З 1978 року живе в цивільному шлюбі зі своїм продюсером Андрієм Латковським. Дітей не мають.
— У моїх руках гроші не затримуються надовго, я не вмію збирати чи відкладати, — продовжує співачка. — Умію заробляти, і слава Богу. У 1990-х на гастролях в Японії отримала гонорар — 100 тисяч доларів. Злітала відпочити на Гавайські острови, а решту навіть не знаю куди поділа. Коли в Латвії почалася денаціоналізація, я втратила будинок, у який вклала багато коштів і сил. Знайшлися нащадки колишніх власників — і довелося звільнити помешкання. Можна було лишитися ще на сім років, але навіщо? Не моє — значить не моє. Я купила землю і побудувала будинок з нуля. Такий, як хотіла: в стилі хай-тек, великий, холодний і прозорий. І тепер можу говорити: "У мене є власний дім". Гадаю, це варто всіх витрачених грошей. Гаманець губила не раз. Може, хтось навіть дякував мені за це. Це значить, комусь він був більш потрібний.
Не люблю дарувати подарунки й соромлюся їх отримувати. Дарую тільки тоді, коли точно знаю, що людині потрібна саме ця річ. А так… Ну навіщо змушувати когось збирати хлам?
— Нецензурну лексику стараюся не вживати, — каже Лайма. — Я Овен за гороскопом. Вибуховість — мій недолік. Найважча робота над собою — навчитися стримуватись. Якщо вдається, хвалю себе.
Люблю японську поезію — хайку. Бувають періоди в житті, коли немає часу й бажання щось читати, дивитися. А буває, що книга опиняється в руках випадково, ти читаєш і не хочеш зупинятися. Думаю, це відбувається, коли ти щось шукаєш. Відповіді приходять у віршах, фільмах, картинах. Я сама пишу вірші, але нікому, крім найближчих людей, не показую. Надто особисті.
3 
1
Коментарі