— У мене були тільки незначні аварії. Коли везуть на каталці, думаєш лише одне — треба мотоцикл відремонтувати. Коли подруга просить обрати — я чи мотоцикл — вибір очевидний, — каже білоруський байкер 33-річний Олексій ЩАНІН.
Разом із товаришем Максимом ДУБРОВСЬКИМ, 28 років, ушосте приїхали на мотофестиваль "Тарасова Гора". Зліт проходить у селі Свидівок під Черкасами на території бази відпочинку "Світанок" біля Дніпра. Байкери з усього світу з'їжджаються сюди 17-й рік поспіль.
Квиток на фестиваль коштує 600 грн. Безкоштовно пропускають дівчат, які самі приїхали на мотоциклі, дітей до 12 років та учасників бойових дій на Донбасі. На вході з байкерами фотографуються дівчата в еротичних костюмах зайчиків. На території фестивалю учасники облаштовують намети. Куховарять біля вогнища. Із тюків соломи роблять стільці та столи.
— З 2014 року байкери стали більш згуртованими та патріотичними. На дорозі всі рідні, допомагають один одному, — каже організатор фестивалю 49-річний Ашот Арушанов. Він їздить на мотоциклі "Хонда" майже за 460 тис. грн. Ззаду на багажнику прикріплені м'які іграшки. — Щороку родзинкою фестивальної програми була поїздка мотоколоною до Тарасової гори в Каневі. Цьогоріч вона не відбудеться через стан доріг. Байкери кажуть: "Краще поїхати до Європи, бо дороги в Черкаській області — це пекло".
У тіні біля наметів сидять іноземці — естонці, фіни та ісландець. П'ють пиво, слухають музику. Всі мають бороди, одягнуті в темне. Коли питаю, як їм українські дороги, починають сміятися.
— В Украине очень хорошо, люди дружелюбные, но дороги все перекрывают. Едешь — вроде нормально. Вдруг — ту-дух, сюрприз! — говорить російською з акцентом Ерге Евестіш, 50 років, із Естонії. Має довге густе сиве волосся. Борода заплетена у два хвости. Поверх футболки вдягнув шкіряний жилет зі значками. Його мотоциклетний шолом декорований рогами. Приїхав на байку у вигляді дракона. — Мотоцикл купив у США. Катаюся все життя.
— На фестиваль запросили друзі, — говорить англійською ісландець 35-річний Огест Ваїнгюла. Він у джинсовому жилеті на голе тіло, шортах і жовтій шапці. — Багато товаришів відмовилися їхати, бо чули про українські дороги. Але коли бачиш місцевих дівчат, усе відходить на другий план. Очі розбігаються. Вони неймовірно гарні, шкода, що багато з них не знають англійської.
Між наметами учасників фестивалю продають алкоголь, їжу, вироби зі шкіри та сувеніри. Можна зробити татуювання хною чи зачіску — чоловіків безкоштовно обслуговують у голярні.
Біля стенду "Бонневілль-2018" начищає металеві деталі мотоцикла 44-річний Максим Сагдієв. Його триколісний байк побив світовий рекорд зі швидкості на міжнародному мотозаїзді у США 2017–2018 років.
— Рекорд — 150 кілометрів на годину, — каже він. — Підготовка коштувала десь 10 тисяч доларів (270 тис. грн. — ГПУ). Гроші давали і побратими-байкери, і друзі. Мотоцикл подарував дід. Байк не змінюю, я однолюб. На ньому можна й лежачи їхати.
Сагдієв проводить змагання ретробайків до 1970 року випуску. У перегонах взяли участь 15 мотоциклістів.
30-річний Дмитро Фесенко із села Рогозів Бориспільського району на Київщині заводить свій триколісний іржавий мотоцикл 1960 року. Оселедець на поголеній голові чоловік заплів у косу. На шкіряній байкерській жилетці показує значки з попередніх мотофестів.
— Купив байк чотири роки тому у знайомого за три тисячі гривень, — розповідає Дмитро. — Під ним жив пес, а зверху — кури. Діти гралися, заправили бак водою. Рік перебирав його. Зовнішній вигляд не змінював. Зимою сіллю посипав, щоби більше іржавів. Коли показував його на виставках, питали: "Це мотоцикл від німців? Де відкопав?"
Катаюся на мотоциклі з дитинства. Батьки кажуть: "Хай буде проклятий день, коли ми купили тобі мопед "Карпати". Як збираюсь на фестиваль, руки трусяться. Це як їхати у санаторій у дитинстві. З байку падав багато разів, та кидати це заняття не хочу.
Бармен за стійкою змішує коктейль для рудоволосої клієнтки. Тут жінки їх безкоштовно отримують, якщо покажуть груди.
— Акция всегда себя окупает — главное, чтобы гости были довольны, — каже бармен 34-річний Сергій. — Право на безкоштовний коктейль мають жінки будь-якого віку. Буває, що й чоловіки показують груди. На цей випадок у нас висить дошка позаду — "еще одним дебилом больше". Таких за день приходить щонайменше троє.
Після змагань із перетягування палиці силач 45-річний Василь Вірастюк поспішає до кафе. Дорогою люди підбігають, щоб із ним сфотографуватися. Він зупиняється на кілька секунд і йде далі. Каже, стає злим, коли довго не їсть.
Було мені років 12, як уперше сів за мотоцикл. Побачив його в однокласника і попросив прокататися. То була "Ямаха Спорт", — розповідає Вірастюк дорогою. — Коли вже завів, побачив, що ручка відкручена. Добре, що не встиг включити другу передачу, бо добряче б упав. Через свої об'єми ногою не попав на гальма. Гальмував ногою по асфальті. Зупинився на перехресті. Після того на мотоцикл довго не сідав.
3 
1
Коментарі