— Когда исполнилось 25, хотел сделать что-то необычное. Задумали с другом подняться на кавказский Эльбрус. Посчитали, что будет дорого. За те же деньги могли два месяца вокруг Черного моря ехать на велосипедах. Так и сделали, — розповідає мандрівник 32-річний Руслан Верин з Одеси. Подорожує на велосипеді. Побував у 30 країнах в Азії, Африці та Північній Америці.
Руслан має бізнес — літні атракціони. Решту часу проводить у подорожах наодинці.
— Два роки тому вирішив перетнути всю Африку. Поїздка зайняла півроку, — продовжує. — Найнебезпечніша була Кенія. Їхати дорогами велосипедом — ризиковано. Біля мене так близько пролітали машини і мотоцикли, що відчував запах гуми.
Поблизу підніжжя гори Кіліманджаро мене зупинили п'ятеро чоловіків із племені масаїв. Зброї не було, лише палиці. У державі мають особливий статус, тому почуваються безкарними. Вимагали грошей. Я розумів, що ніхто не допоможе, бо навколо на сотню кілометрів нікого. Взяв до рук палицю і став поводитися нахабно, як вони. Чоловіки подзвонили до поліції. Заявили, що я стріляю по тваринах у національному парку. За 40 хвилин приїхали правоохоронці. Оглянули мої речі. Теж не церемонилися, бо я білий. Били палицями по сумці. Згодом подружився з ними. Потім кілька днів мене у відділку приймали як гостя, годували.
Щодня Руслан проїжджав понад 100 км за 5–6 год. Зупинявся лише на обід у найбільшу спеку.
— Перед Африкою знайшов старий потриманий європейський велосипед у Львові. Віддали за 100 доларів (2800 грн. — ГПУ). Перебрав його до кожної гайки, бо був убитий. Із багажем важив 50 кілограмів, — говорить Верин. — Найчастіше спав у наметі. Якось зупинявся у готелі в столиці Кенії Найробі. Номер коштував 30 доларів. Гидував братися за будь-що — все було брудне. Довелося зняти кімнату. Бо в місті не було де розкласти намет.
Багато разів мене запрошували додому. Якось у Намібії сидів біля дороги й колеса клеїв. Мене побачив місцевий. Запросив на чай. Виявився мільйонером. Гостював на його фермі більш як тиждень.
Рідко перевіряв попередньо факти про країни. Хоча треба було. У Замбії натрапив на гарну річку з чистою водою. Пішов купатися. За кілька хвилин підійшли місцеві й почали запитувати, що я роблю. Пояснили — в річці водяться крокодили.
Найбільше дошкуляв расизм місцевих. Іноземців називають "мзунгу". Люблять цим словом дражнити. Має подібне значення до "негр". Коли починаєш їм щось пояснювати, обурюються. Говорять, що маєш рахуватися з ними, бо приїхав у "чорну країну". Я просив так мене не називати. Вони натомість погрожували побити мене. Показував їм середній палець.
Торік Руслан Верин проїхав 15 тис. км від Одеси до Сінгапура за 190 днів.
Про шашлик в Азії не чули
— У будь-якій країні намагався покуштувати якнайбільше різної їжі, — розповідає мандрівник Руслан Верин. — У Таїланді люблять туристів годувати смаженими скорпіонами, жуками, цвіркунами. Однак самі такого не їдять. Вони так засмажують комах, що там їсти нічого не залишається.
У Малайзії познайомився з дівчиною. Її брат обіцяв нагодувати мене м'ясом впольованої мавпи. Не вийшло. Пішов до себе на город і зміг зловити лише дикобраза. На смак подібний до дикого кабана, але не жорсткий. Азіати майже завжди маринують м'ясо, тож виходить м'яке. Ріжуть малими шматками. Про стейки чи шашлик навіть не чули.
3 
35413
Коментарі