Молодятам не дозволили поцілуватися

 

— Влюбилась с первого взгляда. Я Витю до бесчувствия люблю. И буду ждать, пока не выпустят, — говорить 44-річна Наталія із Запоріжжя.

Вийшла заміж за в'язня 42-річного Віктора, який за вбивство відбуває довічний термін у Софіївській виправній колонії №55 у місті Вільнянськ Запорізької області.

Уперше зустрілися 20 років тому в гостях у спільного знайомого. Наталія навчалася на лікаря, Віктор працював на заводі. Жили в одному районі міста.

— Почав запрошувати мене в кафе і кіно. Носив без кінця квіти, — згадує Наталія. — Ходили постійно одне до одного, залишалися ночувати. Так прожили сім років. Востаннє разом святкували Новий рік. 1 січня Віктор пішов до знайомого, я чекала його вдома. Там була дівчина, яка не дуже гарно поводилася з чоловіками. Віктор її штовхнув. Вона вдарилася головою і померла дорогою до лікарні. Так і потрапив у в'язницю, сидить 13 років.

Побралася пара без обручок і свідків.

— Зранку поїхала в салон краси. Накрутили мені волосся. Зробили манікюр, педикюр і макіяж. Хотіла бути для чоловіка найгарнішою. Коли нас одружували, чоловік був за ґратами. Йому занесли документи, щоб розписався. Нам не дозволили навіть поцілуватися. Після церемонії дали 5 хвилин поговорити. Розмовляли про любов, планували майбутнє.

Раз на три місяці подружжя має побачення. Вони тривають до 4 год.

— Буду подавати документи на повторний розгляд кримінальної справи. Сподіваюся, чоловіка колись випустять. За ці роки він розкаявся.

×