Село Арданово Іршавського району Закарпаття називають столицею самогоноваріння. До 1975-го тут працював спиртзавод, який приймав у населення фрукти на перегонку. Досі в кожному дворі женуть горілку. Живуть тут 1800 людей. Більшість виїхали на заробітки до Росії та Чехії.
Про самогон місцеві говорять неохоче, бояться міліції й податкової. Продають горілку в сусідні міста, ресторани, туристам.
— У Арданові паленку (самогонку. — "ГПУ") гнали ще за чехів та мадярів, — розповідає сільський голова Михайло Станинець. — Коли працював у міліції, за один рейд вивозили по 200–300 самогонних апаратів. Селян штрафували, але вони заплатять — і знову за своє. Гнали з усього, що кисло: слив, яблук, груш, черешні та пшеничного зерна. У селі є любителі випити, але не впиваються. Багато таких, хто жене, а не п"є. Мій батько теж варив, щоб заплатити за роботу людям. Я сам спробував уперше зварити торік. Удалася файна.
55-річний Іван Варга живе у центрі села. Жене самогон зі слив та яблук.
— Я виріс біля самогонного апарата. Батьки виварювали п"ять–сім сортів самогонки. Як урожайний рік, то маю 500 літрів. А як сливи не вродили, то 50. Щоби гарна паленка вийшла, хист треба мати. Деякий ґазда як відкриє пляшку — звідти вонь попре. Се значить, кериня (начинка. — "ГПУ") перекисла. Варити треба в посудині з алюмінію, латуні чи міді. У селі ще полишалися апарати зі старих німецьких бочок — називають їх "рейс-бадога". З них паленка файна виходить.
Запрошує до пивниці (підвалу. — "ГПУ"). Рядком стоять кілька щільно закоркованих скляних бутлів.
— Опалі сливи скидаю в бочку і лишаю бродити. У спеку за чотири дні скидають шкоринку — се значить, що можна варити. А як літо вологе, то місяць киснуть. Потім заправляю начинку в самогонний апарат. За день переварюю 250 кілограмів слив на 10 літрів. Первак переганяю ще раз, щоб чистіший був. До яблук чи груш треба цукор додавати, бо не забродять добре. Міцність визначаю на око. Я вже 20 років не п"ю, бо в молодості впав із дерева, травму мав.
Перед тим, як випити, примовляю: "Я наймаю рот їсти"
Дружина, 50-річна Ганна, варить хлібну паленку. Готувати начинку її запрошують до сусідніх сіл.
— Пшеницю треба вміти запарити, інакше не забродить. Готувати брагу навчила свекруха. Колись тільки її варили, бо найдешевша. Мішок зерна сім рублів коштував. Вона прозора і крепка, бо не має сивушних масел.
За кілька хат нижче живе 86-річна Марія Варга. Хвалиться самогонкою, яку зварила 25 років тому. Дістає із шафи 25-літровий бутель.
— Я у колгоспі мала зарплати 35 рублів, а на самогоні за місяць заробляла 70. Якось міліція забрала в Іршаву в народний суд. Суддя виписав 40 рублів штрафу і приказав більше не гнати. А я вийшла із суду і в магазині купила півкіло дріжджів. Удома самогон зварила, щоб відробити штраф. Так три рази мене в суд водили. Я собі робила свою роботу, а міліція — свою.
Сідаючи за стіл, наливає півчарки сливовиці.
— Перед тим, як випити, примовляю: "Я наймаю рот їсти". Се означає, що випиваю 50 грам сливовиці, щоб їжа ліпше засвоїлася і щоб здоровою бути.
Літр самогону в Ардановому можна купити за 33 грн.
3 
1
Коментарі