18 травня у столичному Українському домі відкрили салон авторської ляльки "Київська казка". Понад три тисячі робіт показують майстри з Німеччини, Франції, Італії, Іспанії, Голландії та України.
— Я роблю ляльки чотири місяці, — розповідає 40-річна Валентина Яковлєва з Харкова. — Виготовляю фігурки, а моя донька Віолетта шиє для них одяг. Натхнення приходить уночі, коли всі лягають спати. Ліплю до четвертої ранку.
Валентина показує п'ять ляльок — Анжеліку, Прімаверу, Азру, Барбару та Янголятко.
— Імена з'являються спонтанно. Якось працювала над однією лялькою, ще навіть волосся їй не зробила. Тут у гості заходить подруга. Підійшла до столу й каже: "А що це за Барбара Брильська?" Одразу дала таке ім'я ляльці. Другу назвала Анжелікою, бо саме в цей час дивилася по телевізору однойменний фільм. Важко було робити чорношкіру ляльку Азру. Щоб досягти темного кольору шкіри, у пластик додала трохи пігменту. Такий матеріал важкий у роботі, бо під час запікання може тріснути. Усі ляльки продаються, ціни починаються від 400 євро.
Біля стенду Сільвії Везер, 50 років, з німецького Мюнхена найбільше відвідувачів.
— Такої краси наші майстри ще не навчилися робити, — говорить жінка у крислатому капелюсі іншій. — За кордоном для виготовлення ляльок використовують порцеляну, яка найкраще імітує людську шкіру. Але нашим такі матеріали не до кишені.
Жінки питають у майстрині, скільки коштують її ляльки.
— Мені українські колекціонери за кожну пропонують по 6,5 тисячі євро, — каже Сільвія. — Та я не поспішаю продавати. У червні планую бути ще на кількох світових виставках. Там запропонують більші гроші.
Розповідає, що кожну ляльку робила по два місяці.
— Працювала цілими днями без вихідних. Одного разу так захопилася роботою, щоб без сну та їжі просиділа дві доби.
На другому поверсі показують іграшки з ниток та тканини. 48-річна Світлана Олійник із Полтави виставила майже 20 текстильних котів.
— Такі іграшки — чудовий подарунок для дитини, — каже. — Роблю їх із текстильної пластики, наповнюю поролоном. Жодного разу не користувалася швейною машинкою, все роблю вручну.
Світлана натискає на живіт кота Жоржа. Той починає нявчати.
— Пищалки зашиваю всередину. Такі іграшки можна подарувати і дітям дошкільного віку. Кожен кіт має паспорт. У ньому зазначено ім'я, рік та місце народження.
Майстриня показує паспорт. На одній сторінці вказані дані кота, на другій — напис "Я вам принесу щастя".
— Два роки тому один чоловік купив у мене кицьку. Через місяць дзвонить, просить зробити з неї кота. Я пошила іграшці котячі геніталії. Думала, під час зустрічі буду їх пришивати, а він каже: "Я сам це зроблю". Потім розказав, що хоче того кота другові на день народження подарувати.
Жаліється, що політики нічого не купують.
— Один раз на виставку приїхав Леонід Кравчук. Керівництво дало команду їм щось подарувати. Я Леоніду Макаровичу вручила пташечку, а його секретарці — бджолу. Дуже дякував і хвалив роботу. Був на моїй виставці й Дмитро Табачник. Та йому нічого не подарувала.
2 
1
Коментарі