Листи читачів

Шановний пане Президент!

До Вас звертається простий українець, який більше 70 років проживає в Україні. За цей час пережив і воєнні роки, і голодування 1947-го. Але вижив і ніколи не цурався своєї рідної української мови. Були часи, коли в державних установах примушували давати відповіді на російській. Проте вистояв, вивчив рідної мови як дітей, так і внуків.

Коли прийшла незалежність, зрадів. У Конституції України записано, що державною є українська, тобто її функціонування забезпечується в усіх сферах суспільного життя по всій території країни. Розмовляти можеш хоч китайською, але вести своє діловодство, а тим більше спілкуватися з вищими органами виконавчої влади повинен державною мовою.

Але не так склалося, як казалося.

Русифікація триває до цього часу, навіть посилилася. Уже вносять проект закону до Верховної Ради про другу державну мову — російську. Я відчуваю утиснення своїх прав і можливостей, коли всюди, навіть у самому нижчому державному органі, з тобою не хочуть розмовляти державною мовою.

Якщо комусь так потрібна російська — то для них є Росія. I ми не вимагаємо, щоб там була друга державна українська, хоча мільйон українців проживають там.

У Латвії та Естонії майже 30 відсотків росіян, а в Казахстані — майже 40. Але там відповідно державною мовою вважається латвійська, естонська і казахська. Або взяти Македонію, де 20 відсотків албанців, а державна мова — македонська. Чи Малайзію, де більше третини китайців, але державна мова — малайська.

Не потрібно кожен чих узгоджувати з Росією, думаючи, що від цього не будуть дорожчати газ та паливо. Захмарні ціни все одно стануть реальністю, оскільки владні структури України думають не про народ, а про себе.

Проте ми надіємося на Вас, пане Президент, що Ви, як гарант Конституції України, станете на захист як української мови, так і українського народу.

×