— Я родилась и выросла в городе Уральск в Казахстане. Он стоит на реке Урал. Рыба на столе у нас была всегда. Косточки, которые возле плавников, на пластилин сажала. Кораблики делала, — розповідає 60-річна Маргарита Гордієнко з Чернігова. П'ять років робить картини з риб'ячих кісток. Зараз їх показують на виставці у місцевій бібліотеці.
30 років Маргарита Михайлівна працювала вчителем історії у школі. Художньої освіти не має.
— Коли пішла на пенсію, у журналі побачила статтю про декоративне мистецтво з кісток. Розказували про техніку обробки, як складати найпростіші фігури, — каже жінка. — Відтоді, коли готую для сім'ї рибу, кістки не викидаю. Ретельно їх промиваю з мийним засобом. Відварюю із содою, щоб прибрати жир. Однак до кінця його видалити неможливо, тому кістки з часом жовтіють.
Із річкових риб використовую кістки коропа, щуки, сазана, жереха, карася, судака, плотви. З морських — хека, пеленгаса, путасу. В оселедця найтонші кісточки. Найцікавіші — в голові. Їх там близько сотні.
Кістки розкладаю пінцетом. Поправляю бамбуковими шпажками. Форму не змінюю принципово. Можу тільки трохи вкоротити. Кріплю їх за допомогою клею ПВА.
Маргарита Гордієнко зображує тварин, квіти, казкові сюжети. Має кілька робіт за поемами Олександра Пушкіна. На вірш "У Лукоморья дуб зеленый" зробила панораму з русалкою на дереві, котом на ланцюгу, Кощієм Безсмертним.
— Одна з найвдаліших — серія за моїм улюбленим романом Михайла Булгакова "Майстер і Маргарита", — продовжує Маргарита Михайлівна. На трьох чорних аркушах виклала тонкими кістками портрети головних героїв — Воланда, Маргарити, Коров'єва і кота Бегемота. — На кожен портрет пішло близько доби. А Коров'єв взагалі не виходив тиждень. Роботу доводилось опускати у воду. Так клей розчиняється. Кістки можна використовувати заново.
Роботи не продаю, виготовляю тільки на подарунки рідним і друзям, — додає жінка. — Подруга недавно попросила на синьому тлі викласти вовка.
2 
1
Коментарі