Ексклюзиви
Пʼятниця, 29 грудня 2017 05:30

"Коли дітей бачу — можу розревітися, така любов прокидається"

"Коли дітей бачу — можу розревітися, така любов прокидається"

Співачка 30-річна Анастасія Приходько приїжджає в редакцію у кінці робочої п'ятниці. Вона у прямому темному пальті, взутті на низькому ходу й шапці. У правому вузі — сережка-хрест.

До вас краще звертатися Настя чи Анастасія?

— Анастасія, — каже рішуче.

У зону АТО, на Донбас, ви їздите з початку бойових дій. Коли були там востаннє?

— Їду просто зараз у Слов'янськ, до 95-ї бригади. Поспілкуюся з хлопцями, бо давно там не була.

Що з побаченого на передовій особливо запам'яталося?

— У Краматорську вразила картина: зима, похмуро, сіро, скрізь багнюка. У штабі у хлопців був цуцик Атошка. 19-річний боєць побачив його і почав гратися — при повному обмундируванні, у бронежилеті, з автоматом. Обоє в багнюці, радісні. У мене навернулися сльози.

Вас намагалися викрасти і вивезти в Росію.

— Це було два роки тому в Попасній на Луганщині. Ми приїхали туди з концертом одразу після звільнення міста. Півторагодинну програму мусили скоротити до 50 хвилин. Вороги розвернули у наш бік "Гради". Наші почали готуватися до оборони. У мене був позивний "Грач". Чую, хлопці перемовляються: "Грача" вивозимо". Виявилося, надійшла інформація, що готується моє викрадення.

Ми поїхали двома машинами. Двічі пересаджувалася. Змінювали маршрути, доки доїхали до Лисичанська.

Друга загроза викрадення була в Костянтинівці. Навіть на балкон не дозволяли виходити. У темному коридорі розставили стільці — якщо хтось підкрадатиметься, спіткнеться об них. Охороняли бійці "Альфи".

На мене дві карні справи заведено в Росії — від партії ЛДПР та комуністів. Одні інкримінують націо­нальну зраду, а другі — "незаконное зарабатывание денег на территории Российской Федерации".

Складно було залишити кар'єру в Росії?

— У Росії я жила сім років. Але 14 грудня 2013-го

вийшла на сцену Майдану. Останній концерт у РФ мала на Різдво 2014-го в Сокольниках. Останнє інтерв'ю — 3 березня на "Першому каналі" в ток-шоу Юлії Меншової. Востаннє поїхала у Крим 8 березня того ж року. Коли півострів окупували, вирішила більше до Росії не потикатися. Віддала отримані там нагороди.

Зовсім не шкодую, що поїхала. Шкода тільки, що багато часу на Росію витратила. Не змогла зрозуміти раніше: Україна — моя мати.

У Росії почувалися не в своїй тарілці?

— Звичайно. Ми ніколи не станемо рідними в чужій країні. Тому все роблю, щоб захистити Україну. Це мій дім.

З Росії намагалася тікати ще у 2011–2012 роках. Якщо можна було швидко там упоратися з роботою, я о 7:00 вилітала туди, працювала і о 23:00 сідала на останній рейс до Києва.

У Москві люди мені бачилися зашореними. Там усі злі. Коли повернулася до України, мені казали: "Приходько, тут так не спілкуються". А я розмовляла агресивно і голосно. Бо там по-іншому не можна. Треба відстоювати своє місце під сонцем. Щодня доводити, що маєш право бути на сцені.

Не було до вас зверхнього ставлення?

— Вони — енергетичні вампіри, крали мою енергетику.

Було навіть приємно, що в Росії не знають української мови. Можна було при них лаятись, — сміється Анастасія. — Я витрачала багато часу на репертуар, який особисто не відчувала. Але після Революції гідності почала будувати себе заново. Зай­маюся з викладачем українською мовою. Хочу подавати гарний приклад.

Але там ви знайшли реалізацію.

— Так. У Росії ти рік у концертному турі живеш. У нас для артистів мало місця — уваги, розвитку. Заробітки набагато менші. Але мені вистачає.

Ви віруюча людина?

— Я — онука протоієрея. Для мене віра — важлива. Росла без батька, тому мені за нього — Господь. Багато грішу. Але вірю, якщо намагатися жити по-совісті: не обманювати, не ображати, довіряти, допомагати — Бог допоможе.

Як грішите?

— Щонайменше — матюкаюсь, курю, не дотримуюся посту.

Кидали курити?

— Постійно намагаюся. Мене вистачає на два дні.

Скільки у вас татуювань?

— 13. Набиваю їх із 18 років. В університеті зробила перші два. Потім понеслось. На руці — вовк і ворон. На другій — лотос. Ще маю імена дітей — Нана та Гордій. — Анастасія показує правицю. — А тут дати їхнього народження, — закочує рукав на лівій. — Тризуб — під серцем. На ключиці написано англійською "Я отримаю все, що хочу".

Маєте забобони?

— Мільйон! Починаючи від чорного кота, який перебігає дорогу. Чекатиму, доки хтось перейде, чи машина проїде.

Боюся ліфтів, замкненого простору, літати. Завжди сплю з відкритими дверима. В усіх кімнатах горять нічники — боюся темряви з дитинства. У 7 років мене зачинили в кімнаті без лампочки. Але страх — це ж емоції.

Що вас найбільше змінило?

— Розлучення. Вперше відчула жіночий біль. Чомусь вважала, що мене це омине. Було начхати на кар'єру, хотілося сім'ї. Я її будувала, ми ростили доне­чку. Може, і моя вина у цьому є, але чоловік (абхазький бізнесмен Нурік Кухілава. — ГПУ) зраджував. Це мене змінило. Боялася відчути таку образу ще раз. Про другий шлюб я не говорю. Ця тема — за сімома замками.

Ще мене змінило народження Гордія. Тільки тоді зрозуміла, яка це велика відповідальність — діти. Якось по-іншому почала дивитися на всіх. Стала, як ­мама-квочка. Коли дітей бачу — можу розревітися, така любов прокидається. Я заради них живу. Вони — мій стимул.

Звичайно, мене змінила ­війна. Відчула, що таке співчуття, страх, розуміння. Зрозуміла, що є справжня щирість.

Тиждень була в партії Ляшка

Анастасія Приходько народилася в Києві. Мати — театраль­ний критик. Про батька не говорить. Він родину покинув.

— Найголовнішою людиною в моєму житті був дідусь, — розповідає. — Навчав: "Настя, пам'ятай: честь, совість і гідність — три складових, на яких будується людина".

У музичній школі навчалася грати на фортепіано, флейті та гітарі. У 15 років ходила на кастинг до гурту "ВІА Гра".

Закінчила Київське державне музичне училище ім. Глієра по класу "народний вокал". Також навчалася у Київському національному університеті культури і мистецтв.

Перемогла в сьомому сезоні російського талант-шоу "Фабрика зірок". Із наполовину україномовною піснею "Мамо" представляла Росію на пісенному конкурсі Євробачення-2009. Посіла 11-те місце.

Під час Революції гідності повернулася в Україну.

12 вересня 2015 року лідер "Радикальної партії" Олег Ляшко повідомив, що Анастасія Приходько вступила до її лав. За тиждень вийшла з політсили. Сказала, що не готова до політики.

Їздить із концертами та волонтерською допомогою на ­Донбас.

Живе в Києві. Заміжня. Про чоловіка не говорить. Виховує доньку 7-річну Нану і сина Гордія, 2 роки.

Зараз ви читаєте новину «"Коли дітей бачу — можу розревітися, така любов прокидається"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі