"До весілля мені порівняли коси по гуньку (пальто з домотканого сукна. — "ГПУ"), а то були по п"яти. Недарма голова сільради Величко, з яким жили двір у двір, накинув на мене оком. А я кохала іншого — Олексу Максимчака. Розписувалися в неділю, якраз на Трійцю. У понеділок вінчалися, а у вівторок Величко привів людей розкуркулювати батька", — Катерина Литвиновська потирає ліктя — впала й забила, коли підмітала подвір"я. 16 грудня жінці із села Ілляшівка Тростянецького району на Вінниччині виповнилося 98 років.
— Мати померла, коли я мала 10 років. Крім мене — ще брат і шість сестер. Але не бідували. Мали велике поле, тримали дві корови, биків, коней. Батько працював машиністом на Капустянському цукрозаводі, потім збудував собі олійню. Того вівторка, як прийшли розкуркулювать, він поїхав до сестри в Капустяни. Вернувся, а вдома нікого. Мене, Вєру й найменшу Полю забрали у тюрму. Свого першого чоловіка я більше не бачила. У тюрмі був старший брат Міша. Він у конторі працював, ходив у костюмі. Його товариш Тодор Мельник, однофамілець, теж мав костюма, і вони мінялися — щоби дівчата думали, наче в кожного їх по два. Але це стало приключкою, бо два костюми — це вже куркуль.
Трьох сестер і брата відправили товарняком на Урал.
— Дорогою голодували. На зупинках люди, в яких були казани, варили в лісі кашу та по ложці на всіх ділили. Завезли в селище Верхісток (Добрянський р-н Пермської обл., Росія. — "ГПУ"). Жили в землянці, яку самі вирили. Їсти готували в консервній банці. Брат потім жартував, що видер у собаки хліб. Змінного одягу не було. Міша стягне все із себе та сяде в кутку голий, чекає, доки я повибираю з його дрантя воші. Я в сніги на роботу йшла у спідничині, під якою нічого не було. Тоді обморозила ноги, досі дуже болять. Якось різала йолку, мене снігом засипало, але витягнули. А навесні в ріці топилася. Ліс іде, летить дерево, штовхаю його, а багро лопнуло. Я поперек бревна — й у річку. Добре, неподалік один чоловік стояв. Він мене дістав, але я вже добре води напилася. То він потрусив мене і кинув.
Свого першого чоловіка я більше не бачила
1935-го у Верхісток з України приїхала старша сестра Ганна.
— Приїхала нас украсти. Полю і Вєру забрала, а я кажу: "Без Міші не поїду, що йому буде, те й мені". Міша втекти не міг, по його роках була інша відповідальність. За кілька років брат поїхав в Ілляшівку за довідкою і привіз на чужину свою дівчину, взяв її за дружину. Я за місцевого Дмитра Якубовського вийшла, народила двух дочок. А потім — война. Дмитро пішов воювати й додому не повернувся. Брат радив вийти заміж за іншого, щоби легше було дітей підіймати. Жениха привів, Олександра з Білорусі. У 1946-му народили Ганю. А 1947 року оголосили: "Ви довіру виправдали. Можете їхати на всі чотири сторони". Зібралися додому. До станції 40 кілометрів, на вулиці 40-градусний мороз. У Міші троє дітей, найменшому три місяці, й у мене троє дітей, Гані 8 місяців. Дорогою підвода перекинулася в замет. Доки добралися додому, дитинка померла через запалення легенів. В Ілляшівці Міша знайшов поряд дві порожні хати. Будувалися разом. Я наробила саману. У руках така сильна була, що любого чоловіка могла втримати.
У 40 років Катерина Степанівна народила Олексія, живе із його родиною.
— Донька в сусідньому селі, але я там бути не хочу. Донька щовечора змушує мити ноги. А я де ходжу, щоб їх замазувати?
У 92 роки Катерина Степанівна вперше потрапила до лікарні — защемилася грижа.
— Привезли до Тростянецької райлікарні, хірург відмахнувся: "Та ви що — оперувати жінку в такому віці! Вона ж під ножем помре!" — згадує 56-річна невістка Надія. — Умовили, погодився на операцію, якщо нормальними будуть аналізи. Вони глянули, а в мами серце — як у 17-річної. За кілька днів уже була вдома.
Катерина Литвиновська має вісім онуків, 12 правнуків і 10 праправнуків. Сестер, брата й чоловіка вже поховала. Пільг — жодних. Отримує 544 грн пенсії.
— Нічого більше не розкажу, бо буду плакати. Я вже своє пожила.
1910, 16 грудня — Катерина Мельник народилася в с. Ілляшівка Тростянецького р-ну на Вінниччині
1928, 24 червня — вінчалася з Олексою Максимчаком, наступного дня родину заслали на Урал
1936 — вийшла заміж за Дмитра Якубовського, народила доньку Ніну, за два роки — Надію
1945 — вийшла заміж за Олександра Литвиновського, за рік з"явилася на світ донька Ганна, до року дівчинка померла від застуди
1947 — повернулася в рідне село
1950 — народила сина Олексія
2003 — уперше потрапила до лікарні
3 
35413
Коментарі