37-річний Роман Татарський 2006 року переїхав із Торонто у Київ. Чоловік керує департаментом в аудиторській фірмі "Ернст енд Янг". У Канаді очолював консалтингову компанію, радив бізнесменам, як уникнути ризикованих операцій.
— Коли закінчилася помаранчева революція, подумав, що в Україні цікаво розвивати бізнес, — каже Татарський з ледь помітним англійським акцентом. — Але першого дня злякався. Думав: "Боже, що я наробив! У Торонто лишив поважну кар"єру!"
В офісі має 19 підлеглих.
— Привчив їх говорити до мене українською. У Києві багато російськомовних. Спочатку слабо розумів їх, а тепер лише гублюся в деталях. Ще хочу запровадити дрес-код: щоп"ятниці вдягати вишиванки. Я єдиний у компанії, хто в кабінеті має український прапор.
У кав"ярні "Кафка" на Подолі Роман замовляє каву з молоком.
— Тут доступніші театри, музеї, — розмірковує про Київ. — У Торонто найдешевший квиток в оперу коштує 100 доларів, я майже не ходив у театр. А в Києві як здурів: кожного тижня влаштовую культурний похід. У Канаді звично відразу після роботи їхати додому, а тут — на тусовки.
У Торонто Татарський продав помешкання і машину "фольксваґен". У Києві придбав двокімнатну квартиру неподалік майдану Незалежності.
— Узяв грубий кредит. Таки-и-ий, — широко розставляє руки. — Але мене це не страшить: у Канаді всі живуть у кредит. Квартира проста, на 50 метрів, без ремонту. Я люблю жити в центрі, краще заплачу вдвічі більше, ніж годину добиратимуся до роботи. Хочу купити БМВ — теж у кредит. Кілька днів тому їздив із товаришем на музичний фестиваль у Дубно. Даїшники зупинили мене за перевищення. Показав їм канадські права — вони не знали, що робити. Навіть хабара відмовилися брати. Виписали штраф на товариша.
Роман рідко готує вдома.
— Самому собі нудно, — надпиває кави. — Харчі замовляю по Інтернету, хоча люблю подивитися, помацати, поторгуватися. В Україні жити просто. Єдине розчарування — у Борисполі вкрали фотоапарат. Мусив відкупити собі камеру такої ж моделі. Мрію подорожувати по Україні, фотографувати.
У Києві живе двоюрідна сестра Романа по батьковій лінії Ольга. Жінка працює у друкарській фірмі "Біблюс".
— Оля допомогла мені, коли я переїхав. У 2006-му купив іще однокімнатну квартиру на Подолі. Сестра опікувалася ремонтом. Помешкання здаю в оренду, маю гарний дохід. Пам"ятаю, як 13 років тому вперше приїхав до Олі у Львів. О сьомій ранку вона забрала мене із потяга. Привезла додому, а на столі вже купа їжі, горілка. Я випив, бо в Україні так треба.
Батьки Романа живуть у Торонто. Його тато Зенон працював інженером, тепер на пенсії. Мама Христина була помічником юриста.
— Із дитинства вбили мені в голову, що я українець. Тепер мною гордяться, хоч і сумують, — розповідає чоловік. — Мама родом із Дрогобича. Її батьки мали великий будинок. На своїй землі прадід знайшов нафту. Пішов у партнерство з якоюсь французькою компанією, розбагатів — страшне! Під час війни їх внесли у список на розстріл. За ніч спакувалися і втекли в Канаду. коли переїхали, дід пішов мити посуд у ресторані, а бабця шила на фабриці одяг. Тепер у їхньому будинку в Дрогобичі стоїть головний штаб міліції району. А батько народився на передмісті Львова. Із мамою познайомився у Торонто, куди емігрував із сестрою.
1971, 21 червня — Роман Татарський народився в Торонто (Канада) в родині інженера та юристки
1990 — закінчив католицьку гімназію св. Михайла
1994 — отримав диплом фізика в університеті Торонто. Через рік уперше відвідав Україну
1996 — півроку подорожував Австралією та Новою Зеландією
1998 — отримав другу вищу освіту за спеціальністю фінансист
2000–2006 — займався веслуванням
2006, 14 травня — переїхав жити у Київ
Батьки і двоє старших братів живуть у Канаді
2 
1
Коментарі
6