"Із заплющеними очима йде у бік кухні"

 

— Захожу утром и говорю: доченька, доброе утро. А она мне: у меня плохое утро. Я спать хочу, — розповідає киянка 37-річна Оксана Вовк-Мельник. У вересні донька 7-річна Анастасія пішла до школи. 

— Ми прокидаємося хвилин 15: спинку почухай, животик погладь, я ще посплю. Залазить до мене на руки, кутається в ковдру, ще хвилин зо п'ять гойдаю її, умовляю. Піднімаю, ніжки в тапочки запихаю. Із заплющеними очима йде у бік кухні. Сніданок — півгодини мінімум. Хоча це йогурт і два перепелині яйця. Та у школу приходить одна з найперших. Їй подобається допомагати вчительці все розкладати на партах перед уроком. Щоб вийти о 7.45, буджу дочку о 6.30.

30-річна Наталія Крошка з міста Умань Черкаської області дітей 7-річну Альону та 9-річного Ярослава будить піснями й казками.

— Заходжу і кажу: пора прокидатися. Раніше вони не хотіли, натягували одіяло на себе. Поки готую сніданок, приход­жу — знову сплять. Доня вставала без настрою, плакала. А одного разу я їм заспівала колискову навпаки "Очки відкривай". Наступного ранку кажуть: мамо, давай пісеньку. А до неї ще придумала виставу. Одягаю вушка чи крильця ангелів новорічні, беру чарівну паличку. Кицька гралася в кімнаті. Я жартувала, що вона їм показує циркову виставу. Якось із ними залишалася моя сестра. То просили, щоб розказала Наді пісеньку, яку зранку співати треба. Так звикли.

Другокласниця Марія Назаренко, 8 років, зі Львова щоранку прокидається о 7.30. Годину збирається, 20 хв. витрачає на дорогу до школи.

— Раніше в нас кицька Мурка була, — розповідає, — я її будильником називала. Спала на моєму ліжку в ногах, щоранку о сьомій до мене на подушку прилазила й починала лизати щоки. Тут хоч-не-хоч прокинешся. Півроку тому у квартирі зробили ремонт, Мурку віддали в село до родичів. Тепер мене будить мама.

35-річна Олена Назаренко, мати Марії, каже, що доньку вкладає спати о десятій вечора. Аби заснула, вмикає спокійну музику.

— У класі всі скаржаться, що не висипляються, — додає Марія. — Якось Максим, однокласник, на другому уроці заснув. У магазинах напої-енергетики продаються, він них спати не хочеться. Але вони дорогі, мама стільки кишенькових не дає.

— Мама мене будить поцілунком, — ділиться 7-річний Іван Штепа із села Залізничне Полтавського району. — Тихенько підходить: Ваня, вставай. Мені повторювати не треба, я організований. Звечора складаю портфель і в дев'ять уже сплю. Мама або тато приносять у кімнату чай, бутерброд. Вмощуюся перед телевізором, ще маю час подивитися мультик "Лунтік". Одягаюся, мама проводить за залізницю, далі йду сам.

"Повністю прокидається тільки до третього уроку"

— До переведення годинників Вова звикає тиждень. Буває будиш, а він крізь сон: ще рано й темно, треба спати. Ховає голову під подушку, — полтавка 33-річна Ірина Реріх розказує, як будить сина 8-річного Володимира. Хлопчик навчається у другому класі гімназії.

— Уроки починаються о восьмій. Малого починаємо будити за 45 хвилин. У своїй кімнаті на телевізорі гучно вмикаємо мультфільм. Чоловік будить сина і каже, щоб ішов скоренько дивитися серію, бо пропустить найцікавіше, — продовжує. — Він мультик дивиться, а я йому одяг у руки кладу. Та поки їде в машині 10 хвилин до школи — частенько знову засинає. Учителька жаліється, що син повністю прокидається тільки до третього уроку. Її це не влаштовує, бо серйозні предмети, українська мова чи математика, по розкладу завжди йдуть першими.

Сергій ДЗЕХ

×