Найбільше священнослужителів в Україні дає село Іванівка Корецького району Рівненщини. У кожній родині є хоча б одна-дві людини, які служать церкві. У сусідніх селах кажуть: "Кинь камінь у гурт іванівців — і поцілиш у попа або попадю".
В Іванівці трохи більш як 100 дворів.
— Живемо небагато, — розповідає секретар сільради Ольга Гребінь. — 460 людей, усі працюють на землі: вирощуємо картоплю, пшеничку, таку-сяку городину. На заробітки виїжджають одиниці, та й тяжких злочинів я не пригадую. Стихійні лиха нас оминають. За радянських часів нам весь час дорікали за батюшок. Партійці казали, що ганьбимо район і область. Але ми все одно тайкома ходили до церкви.
— До війни тут жили так само, як і сусіди. А півстоліття тому іванівці раптом масово пішли служити церкві. Першим священиком став Арсеній Власюк. За ним до семінарій потяглися й інші односельці, — каже матушка Валентина Ільчук, 48 років. — Щоправда, ніяких див, чудодійних зцілень або явлень у селі не було. Але ікони часом оновлюються.
Попадя запрошує до свого будинку. Просить говорити тихо, бо у дитячій спить піврічна онука.
— Батюшки Василя вдома немає — поїхав молотити пшеницю. Маємо 2 гектари поля. Тримаємо худобу та кількох свиней. Якось підрахувала, що в мене та чоловіка в роду було 15 священиків. Мій дядько Іван Солодчук нині є секретарем у владики Рівненського і Острозького Варфоломія. А двоюрідна тітка Наталія була ігуменею жіночого ставропігійного монастиря у Корці.
Рідні та двоюрідні брати Валентини Ільчук також стали священиками, як і 28-річний син Микола. Він служить у селі Вересневе.
За радянських часів казали, що ганьбимо район і область
— Чоловік править служби у церкві в селі Коловерть, що за 3 кілометри звідси. До висвячення він був телемайстром. Уже після весілля Василь відчув, що має стати батюшкою. Закінчив семінарію у Загорську і став священиком у Смоленській єпархії в Росії. Тоді владикою там був Кирило. Зараз він патріарх. Коли за кілька років захотіли вернутися на батьківщину, Кирило довго не відпускав. Але таки дав своє благословення. Під час останнього візиту патріарха у Рівне отець Василь зустрівся з Кирилом. Святіший його впізнав, запитав, як живемо. Але життя попаді легким не назвеш. Треба ж бути хорошою помічницею батюшці, керувати церковним хором, господарство вести. Усі пости дотримуєшся суворо, навіть телевізор не вмикаю. З нами живе донька Ганна з чоловіком і донечкою, то трохи допомагає.
Подібну історію мають ще кілька священицьких родів — Капітонюки та три родини однофамільців Мельничуків.
У решти селян у духовенство пішло по одній-дві людини із сім"ї. Деякі стали художниками-іконописцями.
— Усього з села вийшло понад 110 батюшок і монахів. Порахувати усіх матушок у мене ще руки не дійшли, — каже бібліотекар 52-річна Тетяна Ковальчук. — У сусідній Березівці, яка входить до нашої сільради, народилося тільки 30 священиків. Іванівка розташована в місцині між двома монастирями — жіночим Ставропігійним у Корці та чоловічим у Межиричах.
Тетяна Ковальчук пише книжку про село та його жителів. Вона немісцева, приїхала 1975-го.
— Об"їжджаю священиків, розпитую, — показує грубелезний зошит-чорнетку. З нього випадає кілька старих фотографій. — Серед найвідоміших іванівців — митрополит В"ятський і Слободський Хрисанф, настоятель Межиріцького чоловічого монастиря Теодор, ігуменя Корецького монастиря Наталія. Чимало наших батюшок служать у Росії й Німеччині.
Директор сільської школи Фаїна Петрих каже, що її учні менше думають про духовну кар"єру, ніж їхні батьки. Але таки вступають до семінарій, інколи за два-три роки по закінченні школи.
— Іванівські дівчата мають хорошу репутацію, тому часто стають матушками, — додає Валентина Ільчук. — Як правило, усі випускники-семінаристи шукають дружин за рекомендаціями — щоб була чесна, скромна, трудолюбива.














Коментарі
3