Інвалід 30-річний Іван Ареф'єв із Кіровограда 19 серпня виїхав на велосипедному візку у Францію. Супроводжує його інструктор 61-річний Анатолій Перов зі Слов'янська Донецької обл. Кінцева зупинка українців — Європейський парламент у Страсбурзі. Велопробігом хочуть привернути увагу Європи до подій в Україні й зібрати кошти на реабілітаційний центр для інвалідів.
— Зараз не можу говорити, бо піднімаюся під гору. Зателефонуйте хвилин за 5, — каже по мобільному Іван.
— Толік, тормози, — гукає інструкторові чоловік, коли виїхали на гору. — Я не зможу рулювати однією рукою. Де під гору, Толік мене тягне на мотузці. А де не проїду, переносить. Учора на в'їзді в Новоархангельськ (райцентр на Кіровоградщині. — "ГПУ") нас чекали голова району Дмитро Зубов і голова райради Олег Сова. Відвезли на ночівлю в хату в українському стилі. Нагодували, господиня Галина Леонтіївна виділила кімнату з душем. Уранці зібралися їхати, а в мене зуб розболівся. До поїздки не встиг запломбувати. Вона подзвонила до головного лікаря, мене полікували. Грошей не взяли. Галина Леонтіївна наполягла, що 45 гривень за рентген заплатить. Ще й бутербродів на дорогу приготувала. А Зубов мобілку поповнив на 100 гривень.
У слухавці чути протяжний сигнал машини, що проїжджає.
— Це нас водії вітають, — каже. — Особливо сигналять, коли йдемо на підйом, підтримують морально. Ми ж їдемо із прапором Кіровограда, а на рулі — маленькі національні.
За час марафону плануємо зібрати кошти для будівництва реабілітаційного центру інвалідів у Слов'янську. Такий є в Євпаторії, але нам поки що дорога туди закрита. Перші 100 гривень у Кіровограді дала незнайомка. А вчора стали біля траси, в холодку, диньку з'їсти. Зупиняється крута машина, виходить чоловік, називається Олегом Дмитровичем. Каже: бачив по телевізору про ваш марафон і хочу допомогти. Вручив тисячу гривень і пакет із водою, фініками, горішками, ізюмом та курагою. Так було приємно.
З Умані на Черкащині чоловіки доїхали потягом до Львова. Звідти дістануться до Польщі. Там 26 серпня візьмуть участь у міжнародному велопробігу, присвяченому пам'яті дітей, які загинули під час Другої світової війни.
— У Франції плануємо бути через два місяці. Хочемо зустрітися з європарламентаріями. Попросимо їх скасувати візи для інвалідів-візочників, — говорить Іван.
Щоб допомогти велопробігу, кошти можна перерахувати на картку Івана Ареф'єва у Приватбанку №6762 4620 5694 7705.
Вправи робив впродовж семи років
Іван Ареф'єв отримав інвалідність 2002 року внаслідок аварії на дорозі. Травмував хребет.
— Їхали з товаришем селом без світла, — розповідає. — Біля двору висипали машину піску і щебеню. Нас винесло на гірку й перекрутило в повітрі. Товариш поламав ногу, а я вдарився спиною. В лікарні пробув сім місяців. Коли дізнався, що не ходитиму, не панікував. Попросив реабілітолога дати максимум вправ. Робив їх днями впродовж семи років. Ногами можу ледве пересувати хіба що з ходунками. Та на візку беру участь у заходах, веду активне життя. Мати рада, що дома не сиджу, а живу повноцінно. Дівчини не маю. Треба спочатку купити квартиру й машину.
1 
1
Коментарі