Існує майже 80 видів фламенко

 

— Намагалися передати образ звичайної іспанки із Тріани. Вона щойно посмажила рибу, її сильно розізлив чоловік. От і вирішила йому сказати все, що думає. Словами всього не передаси. А танцем — можна, — каже 43-річна Світлана Ткаченко, хореограф київської школи фламенко "Есо". 8 липня під вечір сходить зі сцени на Площі Ринок у Львові. Приїхала на щорічний фестиваль "Фламенко України". Участь у ньому взяли майже 50 студій танцю зі всієї країни.

Танцівниці школи "Есо" йдуть за лаштунки, переодягаються. Мають показати ще два номери. За традицією танцюють у довгих яскравих сукнях чи спідницях зі шлейфом. Використовують віяла, тростини та хустини.

— Найчастіше ­приходять вчитися танців у віці від 30 до 40 років. Такі ­найдовше й затримуються в ­колективах, — говорить Світлана ­Ткаченко. — Щоб навчитися фламенко, недостатньо засвоїти рухи та мати хорошу пластику. Головне — усвідомлення, про що танцюєш, і вміння передати почуття.

На заняттях розповідаю жінкам про культуру та історію танцю. Треба відчути іспанок, знати про їхній стиль життя, темперамент. Не важливо, білявка чи брюнетка ти, худа чи повна.

Танець виник на півдні Іспанії в XVIII ст. Його супроводжують грою на гітарі, іноді піснями. Існує майже 80 видів фламенко.

— Є люди, які живуть звичним життям до 30–40 років. Працюють лікарем або вчителем. Потім розуміють, що їм бракує в буденності емоцій. Приходять вчитися фламенко, — розповідає 45-річна Тетяна Гринько із Дніпра. — Я працюю у консалтинговій компанії. В якийсь момент відчула, що у мені багато прихованої пристрасті. Мушу це виразити. Записалася до школи. Здається — танець танцем. А виходиш, і всередині бурлить. Займаюся двічі на тиждень по 1,5 години п'ять років. Так підтримую фігуру, впевненість і характер.

Заняття іспанськими танцями не з дешевих. Професіонали шиють костюми та замовляють туфлі в дизайнерів. Коштують вони від 200–500 євро ­(5,5–13,8 тис. грн), — додає ­Тетяна.

Фестиваль фламенко тривав три дні. Танцювальні студії давали майстер-класи, концерти, виступали на вулиці.

— Захід — аматорський. ­Без офіційного статусу чи фінансової підтримки. Але щороку маємо більше шанувальників. Батьки приводять на концерти та майстер-класи дітей, долучається багато пенсіонерів, — каже 45-річна Ольга ­Островерх, керівник київської "Школи фламенко". — До Львова їдемо, бо це нейтральне місто. Тут немає професійної школи. А ще нагадує Севілью. Відчуваєш себе справжньою ­іспанкою з характером.

×