— Як справжній український націоналіст, Ірина розуміла, що любити Україну треба не просто гарними словами, — каже колишній народний депутат Степан Хмара, 74 роки, на Личаківському цвинтарі у Львові.
2 серпня там ховають поетесу-дисидентку Ірину Калинець. Вона померла від раку на 72-му році життя 31 липня.
На початку 1990-х Степан Ількович разом з покійною був депутатом Верховної Ради. Називає її подругою.
— Ніколи не чув, щоб скаржилася на втому — це був вулкан енергії, — згадує. — Коли я підготував проект закону про заборону компартії, з депутатів від Львівщини мене підтримала тільки Ірина. 1990-го відбувалася студентська акція на граніті. Ми пробилися на зустріч з трудовим колективом заводу "Арсенал". Три години — і наступного ранку тисячі "арсенальців" були під Верховною Радою, аби підтримати студентів. 1992 року міліція затримала кілька хлопців із Соціал-національної партії, теперішньої "Свободи". Ірина одразу пішла в Міністерство внутрішніх справ. З восьмої до одинадцятої вечора мордували зараз покійного генерала Недригайла. Ірина пообіцяла: "Ніхто не знатиме, що ви їх незаконно випустили".
— Не знаю, чи усвідомлює греко-католицька церква, який внесок зробила Ірина Калинець задля її виходу з підпілля, — розповідає політв'язень Юрій Шухевич. — Коли очолювала обласне управління освіти, робила все, щоб наші школи були українськими. Була ініціатором перетворення суворовського училища на український ліцей і дала йому ім'я Героїв Крут.
2 год. Ірину Калинець відспівують у греко-католицькій церкві Святої Трійці. Депеесники перекривають вулицю, доки хода прямує на цвинтар. Усього йдуть близько 1 тис. людей. Четверо чоловіків у козацьких строях стріляють у повітря з пістолетів. Від звуку спрацьовує сигналізація в автомобілях.
За труною крокує чоловік покійної поет Ігор Калинець, 72 роки. Тримає під руку доньку 49-річну Звениславу Мамчур. Вона працює проректором університету ім. Івана Франка. Екс-президент Віктор Ющенко, 58 років, приїхав на похорон без охорони.
— Ющенко спізнився. Приїхав, коли відправа вже почалася, але одразу став у перших рядах, якнайближче до труни, — перешіптуються двоє чоловіків у вишиванках.
— Ну так вибори, треба світитися.
— Воно то так. Але жоден інший президент не приїхав.
Труну несуть на поле почесних поховань, праворуч від головного входу. Два місяці тому тут поховали директора Львівської галереї мистецтв Бориса Возницького. В центрі поля встановили мікрофони. Першим дають слово Вікторові Ющенку:
— Якби мене запитали, з кого писати портрет ідеальної галичанки, я сказав би, що це Ірина Калинець. Пані Ірина — мій національний герой.
— Прощай, дорога сестро. Ти була для мене зразком і прикладом, — стримує сльози художниця Стефанія Шабатура, 73 роки.
Двоє чоловіків ведуть у затінок старшу жінку у вишитій сорочці — зомліла від спеки. Останнім виступає священик Михайло Нискогуз, 59 років.
— Я говорив з пані Іриною за кілька днів до смерті, — підвищує голос. — На моє запитання, як почувається, сказала: "Готовлюся і чекаю". У її словах не було песимізму.
Коли труну опускають, оркестр виконує Гімн України. Присутні підспівують.














Коментарі