"Колись не вірила в чудодійну силу ікон, але завжди в молитвах до Господа просила Його вести мене життям і вчити. У житті настали жахливі часи, я старалася смиренно терпіти. Але умови ставали дедалі тяжчими. І не помітила, як почала висловлюватися матом. Матюки лізли з мене, як із прірви. Було враження, ніби хтось їх замість мене промовляє. Дуже просила Бога допомогти.
Якось, коли була в церкві, чітка і ясна думка пронизала мене: "Треба прикластися вустами до святих ікон". Ніколи цього раніше не робила, бо боялася підхопити якусь інфекцію. Але ця думка знову приходила до мене, а матюкання вже замучило. Я зважилася, переборола себе. Не буду говорити, яку внутрішню легкість я відчула, коли доторкнулася до ікони Богородиці. Скажу лише, що з тієї миті я не відчуваю потреби матюкатися, мені знову легко говорити.
До речі, торкатися до святих ікон руками не можна".
Листа на сайт www.gazeta.ua надіслала Настя
3 
1
Коментарі