— Найбільше витратив на їжу. А також переправу поромом із Фінляндії в Естонію — 25 євро (майже 800 грн. — ГПУ), — розповідає 22-річний Віктор-Микола Гаврилюк із Луцька. Торік автостопом проїхав 10 європейських країн. Подорож обійшлася у 80 євро — 2556 грн.
Віктор-Микола навчався на політолога. Виживати в польових умовах навчився в скаутській організації "Пласт". Очолює її луцький осередок.
— У студентські роки об'їздив автостопом майже всю Україну, трохи Молдову й Білорусь. Після закінчення навчання настало спекотне літо. Тож 27-го серпня вирушив до Норвегії, — каже.
Відвідав 40 європейських міст.
— Оцінював їх за тим, чи готовий був залишитися там без житла та їжі, — продовжує Гаврилюк. — У Стокгольмі так зостався на три ночі. Спав у парках, а вдень відвідував музеї.
У містах ходив пішки. Інколи користувався велосипедами друзів чи громадськими. Ночував здебільшого у людей, яких знаходив у соціальних мережах. Інколи — на вулиці.
Якось у Гамбурзі ночував на даху. Гуляв містом. Думав, у мене є де зупинитися. Виявилося, що випадково зв'язався з людиною з сусіднього міста за 100 кілометрів. У центрі Гамбурга не було парків, аби поставити намет. Хороші місця зайняли безхатченки. Раптом помітив чотириповерховий будинок. Збоку невисоко висіла драбина. Виліз, побачив плоский дах. Вирішив залишитися. Почувався безпечно. Бо центром міста бігали щури, та й квартал був доволі сумнівний.
Між містами Віктор-Микола пересувався лише автостопом.
— Зупиняти транспорт важко в Німеччині. Всюди автобани, — говорить. — Машини на великій швидкості не зупиняються. Пішоходам там взагалі не можна перебувати. Тому одного разу на автобані мене зупинили поліцейські — подумали, я нелегал. Попросили закордонний паспорт. Дві години повторював їм одну й ту ж фразу, що в нас безвіз і маємо право перебувати в ЄС без візи три місяці. Англійську не розуміли. Передзвонили в міграційну службу. І все вирішилося. Потім доводилося лісами й болотами добиратись до місць, де можна "голосувати".
У Норвегії лучанин хотів потрапити до туристичного місця Язик троля. Це — скеля на горі Ск'єґґедаль біля міста Одда.
— Пішохідний маршрут до виступу займає майже 10 годин. Прибув по обіді. Став підніматися. Хоча всі люди в цей час вже спускалися. До сутінок зійшов на скелю. За 3 кілометри стояли відкриті будиночки, подібні до карпатських колиб. Вони для тих, хто загубився. В них є аптечка, каремати, лежаки, ковдри. Деколи можуть бути їжа й дрова. Там і зупинився.
Ночував у наметі в спальнику, накритий кількома ковдрами. Щоб зігрітися, запалив свічку та свій пальник. Зранку почав спускатися. Туристи, що піднімалися, дивувались. Уночі випав сніг. Усі в куртках ішли, а я — в самій сорочці.
У подорож Віктор-Микола взяв спальник, каремат, намет, літровий казанок, запасний одяг.
— А також іграшкового ведмедя Ноя, — додає. — Був моделлю для фотографій.
3 
35413
Коментарі