Брама двоповерхового цегляного будинку Савчуків у селі Старий Яричів прочинена. Тут мешкає найстаріший українець — Григорій Нестор. 15 березня він святкував 115-й день народження.
За металевою сіткою гавкає німецька вівчарка.
— Не бійтеся, він прив"язаний! Заходьте! — гукає молода жінка, яка порається біля стайні. Вона в плетеній камізельці й чорних брюках. — Ой, та я навіть не встигаю передітися! Недавно зі школи прийшла. Працюю вчителькою французької мови. Зараз ще маю корову нагодувати. А дідо тут сидить... — жінка перестає терти кормовий буряк і показує на літню кухню.
В ошатній кухні на старому дивані сидить пан Григорій. На ньому товстий светр, з-під якого визирає комірець синьої сорочки, і теплі черевики на шнурках. Спирається на паличку. Очі сині. Волосся біле, як і вуса. Брови акуратно підстрижені. Дід дивиться на гостей і посміхається на цілий один нижній зуб.
— Говоріть дуже голосно, бо дід уже нічого не чує, — жінка дає старому наші троянди і просто у вухо кричить: — Дідуню, то гості прийшли! — тоді пригладжує йому волосся і одягає синю куртку. — Ходімо до хати, там чистіше, — пропонує.
Дідусь невисокий — десь півтора метра на зріст. Однією рукою спирається на паличку, другою тримається за руку Оксани, 39 років. Це онука його сестри Катерини, нині вже покійної. Своїх дітей пан Григорій ніколи не мав, бо не був одружений. Каже, якби женився, то хто зна, чи й дожив би донині.
Окрім нього, в родині було ще четверо дітей — Михайло, Ілько, Катерина й Таня. Остання померла маленькою. Ілька забрали на війну у Фінляндію, звідки він уже не повернувся. Михайло теж давно помер, але залишив по собі синів, які продовжили рід Несторів.
Якби я помер, не забудьте за мене помолитися
Дідів батько Дмитро помер від тифу, коли Григорій був маленький. Щоб допомогти матері по господарству, хлопець залишив школу: не закінчив навіть четвертої "кляси" — пішов пасти корів. Мали багато землі, худобу. Пізніше у колгоспі його зробили старшим пастухом. А от до війська хлопця не взяли — через дуже низький зріст.
Заходимо у прибудову за хатою. Вона ще недобудована. Всередині прохолодно. Сходів із коридорчика до кімнати нема. Ми скачемо в кімнату півметра вниз, а діда переносять на руках Оксана та її чоловік Олег, 54 роки.
Олег — адвокат — довго з нами не затримується. Хтось кличе його надвір.
— Дідуню, дівчина питає, чому не женилися. Що, не було ніякої ладної дівки? — кричить Оксана.
— Не женився, — хрипить він, — бо не народилася та мама, яка виховала б мені дітей... А ладні були всі. Пішов до одної — ладна. Друга — ще ладніща. А третя... — дід заливається сміхом.
— А запитайте, чи знає, скільки йому років, — кажу.
— Скільки літ маєте?
— Та де я пам"ятаю!.. Треба було 20 років тому спитати, то я би ще знав, — знову сміється. — Але вже літа не молоденькі. Поклав шапку на стіл, раз — і забув, де вона.
Оксана каже, що дід має дуже добру пам"ять і все розуміє. А ще він напрочуд роботящий — недавно сам замів ціле подвір"я.
— Дідо нам абсолютно не завдає клопотів, — каже. — Навпаки, то картоплі начистить, то гній з-під корови відсуне. А який він акуратний, чистенький! Як миється, то до себе нікого не впускає, бо каже, що стидається. Сам собі наллє води в миску, візьме мило, гарно намилиться і двічі сполоснеться. І вже після того дозволяє мені зайти повитирати підлогу.
— А що їсти любите? — питаю вже сама, нахилившись близько до вуха.
— Всьо. Люблю бараболю з сиром. Таку тепленьку... Але щось мені всьо шкодить. Чай шкодить, молоко тоже...
Дідусь часто просить, щоби йому зварили суп на олії, з перцем. Любить ковбасу, шинку та горілку. А щоби менше пекла, до повної скляночки завжди додає трохи компоту. За життя скурив лише десять цигарок. Ніколи не лежав у лікарні. І в карти не грав: вважає це гріхом. Він дуже побожний. Поститься: у середу та п"ятницю п"є лише чай та їсть сухий хліб. До церкви вже не ходить, тому службу Божу править собі сам.
— Та він як зранку починає правити!.. — сплескує в долоні Оксана. — Ви би чули! Все знає напам"ять – літургії, Псалтир, Євангеліє. А скільки пісень знає! Мала моя вже третю касету записала з його піснями. Зараз я йому скажу, хай заспіває гімн канадський. То його сестра навчила, Катерина, як приїхала з Америки. А потім ще заспіває гімн Австрійської імперії!
Дід навіть не дослухав до кінця, що саме його просять заспівати, і вивів "Ой там на горі Січ іде". Трохи передихнувши, заспівав "Реве та стогне Дніпр широкий", "На городі калинонька"... Лише за півгодини дійшло до гімнів.
Оксана за мить повертається з купою фотографій, датованих ще 1917-м. Дід Григорій вигукує:
— Во! То сестра моя!
Упізнав рідне обличчя серед трьох рядів жінок, які вишикувалися на фотографії. Може навіть текст прочитати, якщо великі літери. А ось писати... Навіть своєї улюбленої літери "Н", якою починається його прізвище, не виведе.
Дідусь має єдиний документ — паспорт, отримує пенсію 350 гривень. Знає, що вибори вже на носі — каже, що обов"язково голосуватиме.
За все життя найважчими називає часи Другої світової війни, коли "совєти все забрали". Їли тоді саму ситну траву:
— Ту, що синенько при рові цвіте.
А найлегше, каже, було за Австрії:
— Тоді люди курей годували рисом.
Рецепт довголіття від діда Нестора — не заздрити, спати просто неба, купатися в холодній воді та щиро вірити в Бога. Улюблена лайка: "Ти такий самий старий хрін, як я!".
На прощання розкорковуємо шампанське. Дід Григорій п"є поволі, смакує. Проводжаючи нас, каже:
— Дай вам Боже здоров"я на многая літа! А якби я помер, не забудьте за мене помолитися.
1891 — народився у Польщі
1908 — сестра Катерина виїхала на заробітки до США
1921 — сестра повернулася додому
1940 — родину Несторів переселили з Польщі до України, в с. Кукезів на Львівщині
1940 — отримав останнього листа від брата Ілька з фінського фронту
1954 — Григорій пішов працювати в колгосп
1956 — помер брат Михайло
1960 — померла сестра Катерина, бабця Оксани
У брата Григорія, Михайла, було троє синів: Богдан, Славко та Ярема; усі вже померли. Залишився онук, живе в сусідньому селі. Дід Григорій має внучату племінницю Оксану, а та — трьох дітей: 17-річного Любомира, 15-річну Ірину і 10-річного Віталика.
Найстаріша людина планети — 116-річний іспанець Хуан Ріравет-мол.
Стільки ж років Марії Естер Каповіллі, яка живе в Еквадорі. Має п"ятеро дітей, четверо онуків, дев"ятеро правнуків і двоє праправнуків. Чоловік Марії загинув 1949 року.
115-річна Євдокія Вишимирська мешкає на Черкащині. Заміж вийшла у 39. У 100 років ще садила картоплю і сапала город. До 105 років вишивала рушники. Батько баби Дуні помер у 90 — від укусу бджоли.
Дарія ГОРСЬКА
5 
1
Коментарі