"Вікусю, що це?" — 39-річна Олександра Майданик показує малюнок
6-річній доньці.
— Яплуко, — поспіхом відповідає Вікторія. За правим вухом у неї тілесного кольору слуховий апарат.
Вікторія народилася в Запорізькій області, восьмою дитиною в сім"ї. Мати відмовилася від неї, коли дізналася, що в дівчинки вади слуху. До 19 травня 2008-го виховувалася в Піщанській спецшколі для глухонімих сиріт. Дитину вдочерила сім"я Майдаників. У райцентрі Крижопіль на Вінниччині вони торгують одягом, володіють кафе "Віраж" і продовольчим магазином.
У сім"ю Вікторію привела 15-річна донька Майдаників, теж Вікторія. Дівчата разом відпочивали 2006-го в таборі "Мрія".
— Віка підвела до мене Вікуську й каже: "Давай щось дамо їй", — згадує Олександра Миколаївна. — У мене в машині була тільки булка-плетьонка. Вікуся обняла її обома руками й дітям по кусочку роздала. По дорозі додому Віка захотіла їй свою іграшку подарувати. Це мене здивувало, бо донька нікому не давала своїх речей.
Майданики ціле літо провідували сироту в таборі.
— Якось дитина попала в лікарню — на нозі нарив узявся. Я прийшла провідати її. Вікуся хвалилася медсестрі, що то я — її мама. Коли забирали з лікарні, купили їй слуховий апарат за тисячу доларів. Половину дороги до Крижополя Вікуся кричала, щоби чути саму себе. Так і заснула в мене на руках.
Із керівництвом інтернату Майданики домовилися, що на вихідні забиратимуть дівчинку додому. Вікторія-старша за кілька місяців вивчила мову жестів.
— У березні 2007-го поїхали в інтернат по Вікусю, — розповідає Олександр Майданик, 39 років. — Директор сказав, що її хоче вдочерити сім"я італійців. Як? Ми цілий рік відвідували Вікусю, а тут приїдуть і заберуть в Італію? Ми плакали, аж повхлипувалися.
За вихідні Майданики зібрали всі необхідні документи для всиновлення.
— То було 7 квітня — на саме Благовіщення. Я подумала: Богу видніше, із ким краще буде дитині. Коли італійці прийшли знайомитися, Вікуся демонстративно перейшла в інший куток кімнати. Я глянула і зрозуміла, що глухонімі італійці не навчать нашу Вікусю говорити. Вони спілкувалися мовою жестів, жінка смикалася. Як потім з"ясувалося, втратила слух через те, що в дитинстві її часто била матір.
Усиновлену дівчинку Майданики охрестили ім"ям Вікторія-Марія.
— Мої батьки клубнічку без Вікусі не рвали — чекали, щоб дитина побачила, як ягода росте, — каже мати. — У мене на мобільному є запис, як Віка говорила раніше — як Мауглі. Тепер знає кількасот слів. Першими були: "тальо" — тато, "Віа" — Віка і "пампа" — мама.
Знає кількасот слів. Першими були: "тальо" — тато, "Віа" — Віка і "пампа" — мама
26 листопада 2008-го Майдаників запросили на форум батьків-усиновителів у Київ.
— Коли Вікуся в мікрофон сказала "Добрий день!", плакав увесь зал, — згадує мати. — Віктор Ющенко тримався, але втирався. Коли ми сходили зі сцени, президент летів нам назустріч. Присів на коліно, поцілував малу Вікусю, потім старшу, а тоді — і мене.
Готувати Вікторію до школи батьки найняли логопеда Ганну Сауляк й учительку Світлану Пастух.
— Двічі на тиждень возимо Вікусю у Вінницю на уроки до сурдопедагога Наталії Гуцол. Після занять обов"язково поощрітєльний приз — похід у "Макдональдз", — каже батько.
Майданики купили Вікторії новий слуховий апарат "Сіменс" за 18 тис. грн. Облаштували біля будинку дитячий майданчик. Планують переписати на неї свою 3-кімнатну квартиру в центрі Крижополя.
— Нам для неї нічого не шкода, — каже жінка. — Оце привезла дитячий одяг на продаж, то старша Віка відібрала для малої з кожної речі по одній. Собі ж — лише одні джинси. Вікуся у нас — овочево-фруктова. Любить огірки, помідори, болгарський перець і цибулю. Але старша Віка сказала, що від цибулі з рота буде смердіти, то вона тепер цибулю відсовує. Баришня!
3 
1
Коментарі
4