Ексклюзиви
Середа, 18 липня 2007 15:00

Галину Артеменко матір подарувала братові

Автор: фото: Олена КІБЛИЦЬКА
  Подружжя Галина і Петро Артеменки із села Гожули Полтавського району в наступному році відсвяткують золоте весілля
Подружжя Галина і Петро Артеменки із села Гожули Полтавського району в наступному році відсвяткують золоте весілля

У 65-річної Галини Артеменко з села Гожули під Полтавою було дві матері. У дев"ять років вона дізналася, що її виховувала чужа жінка.

Народилася Галина Артеменко в селі Орданівка Диканського району на Полтавщині. До 10 місяців жила з матір"ю Параскою Стовпівською, 4-річним братом Володимиром і 2-річною сестрою Тамарою. Їхній батько Василь поїхав в Опішню продавати глечики й не повернувся.

— Мама віддала мене своєму двоюродному братові Івану. Бо важко жилося з трьома дітьми без чоловіка, — розповідає жінка.

Документи Галини переписали в сільраді на нових батьків і повезли в сусідню Василівку.

— Потім мені розказували, що через тиждень мати хотіла мене забрать, — веде далі Галина Іванівна. — Але Іван не оддав.

Більше Параска по дитину не приходила.

— Я осталася з Настею жити, — втирає сльози жінка. — Помню тіки піч і димоход кирпичний. А більше нічого не пам"ятаю. Кажуть, нашу хату німці спалили. Корова біля ясел прив"язана згоріла.

1943-го в село прийшла Червона Армія. Івана відправили на передову — раніше він був звільнений від мобілізації. Убили в першому бою, каже Галина Іванівна.

Настя продала корову й перебралася з прийомною донькою в Диканьку до двоюрідної сестри. Заробляла там перепродажем хустинок, які скуповувала в Полтаві. За це їй присудили п"ять років в"язниці.

— А мене посадили на воза й привезли на тік. Там чекала стара жінка в циганській хустці. Мені сказали, що це моя рідна мати. Від нєрвного потрясєнія я цілий тиждень спала.

Анастасія Авраменко два роки відсиділа в полтавській в"язниці й за амністією вийшла на волю. Влаштувалася на роботу у ветеринарну клініку в Диканьці. Жила в найнятій кімнаті з коханцем, на 13 років молодшим за неї. Галина Іванівна розповідає, що часто нерідну матір бачила в селі.

Від нєрвного потрясєнія я цілий тиждень спала

— Тротуари там дерев"яні були. Вони нагрівалися на сонці. Так добре босяком ходити! Йду, сандалі в руках несу. І мати моя нерідна з приймаком гуляє. Я ходила туди на неї подивитися й морожена поїсти, — жінка починає плакати.

У 15 років Галина з матір"ю переїхали до родичів у Єнакієве на Донеччину. Влаштувалася у їдальню, потім продавала пиво в кіоску. Познайомилася з Петром.

— Я його дядьком звала, — каже жінка й дивиться з усмішкою на Петра Тимофійовича, який сидить поруч. — Мені було 16 років, а йому — 21.

Через три місяці вони побралися.

— Заміж вийшла, щоб від матері піти, — зізнається Галина Іванівна. — Я, наче старець, ходила в куфайці й кирзових чоботях 46 розміру. Усі гроші віддавала їй.

Згадує, що снився торік нерідний батько:

— Він мені сказав, що якби живий був, не так би я жила.

Невдовзі Петра Тимофійовича забрали в армію. Доки він служив в Одесі, дружина народила сина Володимира:

— До родів робила на шахті. Ніхто не вірив, що вагітна. Була в нас гінекологша-фронтовичка. У вісім місяців не давала декрету. Казала, що живіт малий. Володя родився синій як пуп.

Галина Іванівна каже, що санітарка з пологового відділу просила віддати дитину їй.

— Мати мені совітувала: "Віддай, бо, може, Петя й не вернеться. Як сама воспитуватимеш?". Але я не віддала.

За два роки Петро повернувся. Ще через три народилася донька Катерина. Сім"єю переїхали в село Гожули. Галина працювала в Полтаві на заводах Газорозрядних ламп і "Хіммаш" маляром і двірником, а чоловік — будівельником.

Наступного року подружжя святкуватиме 50 років спільного життя.

Обидві матері Галини Іванівни поховані на цвинтарі в Гожулах.



1941, 2 вересня — Галина Стовпівська народилася в селі Орданівка Диканського району на Полтавщині
1942, липень — рідна мати віддала її двоюрідному братові Івану та його дружині Насті; дівчину записали на прізвище Авраменко
1943, вересень — прийомний батько загинув на війні
1950 — нерідну матір посадили в тюрму за спекуляцію; Галину забрала рідна мати Параска
1957 — переїхали в Єнакієве Донецької області
1958 — Галина вийшла заміж за шахтаря Петра Артеменка; чоловіка на три роки забрали в армію
1959, 29 травня — народився син Володимир
1961 — Петро повернувся з армії
1962, 29 жовтня — у подружжя народилася донька Катерина
1964 — переїхали в село Гожули Полтавського району
1969 — спорудили свій будинок
Діти одружені. Син живе в Росії, донька — в Полтаві, виховує трьох дітей

Зараз ви читаєте новину «Галину Артеменко матір подарувала братові». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода